Ще на початку створення цього блогу я мав намір обов'язково вставити у нього два твори, які, на той момент, мені здавалося, буде дуже легко віднайти, бо я тримав у пам'яті їхні сюжети, хоча і забув їх авторів. Думав, що легко їх віднайду, але все склалося навпаки і я вже, образно кажучи, опустив руки, але може мені вдасться їх знову знайти з вашою допомогою? Може хтось з вас читав ці твори і знає їхні назви та авторів? Буду більше, ніж щиро вдячний, бо, як на мене, ці твори могли би бути справжньою окрасою цього блогу.
Тепер більше конкретики:
- перший твір був надрукованій у військовій газеті тоді ще Львівського військового округу орієнтовно у 1997-1995 роках. Жанр - новела. Автор або вітчизняний, або, можливо, югослав, росіянин чи має слов'янське прізвище. Сюжет його приблизно такий: тільки закінчилася війна (тоді у мене всі алюзії були на щойно скінчену війну у колишній Югославії) і у гірське село приїжджає молодий солдат-сапер, якому командуванням поставлено завдання знешкоджувати міни у цьому районі колишніх бойових дій. Дуже швидко в очах місцевих селян він заслуговує за свою роботу щиру повагу і, як водиться, трохи пізніше закохується в одну з місцевих красунь. Справа хутко йде до весілля, тим більше що й батьки дівчини раді мати б такого зятя. Одного дня дівчина мусить йти у найближче село на ярмарок, аби купити весільний одяг і він довго не може відірвати від неї очей і, перед тим як вона остаточно не зникла з очей за черговим пагорбом, швидко дістає з сумки невеличкий прилад і натискає на ньому кнопку. На місці його нареченої виростає гриб вибуху, а він не може стримати потоки сліз. Насправді командування відрядило його знайти людину, всередину якої вороги зашили (непомітно встановили) потужну вибухівку, яку неможливо знешкодити і яка налаштована так, що неодмінно вибухне саме у великому скупченні народу, яким може бути тільки ярмарок, весілля чи мітинг. Ні сама "жива бомба" не знає що в неї всередині приспана до пори смерть, ні навколишні люди не знають, що вона може вибухнути у будь-яку мить, а тому сапер повинен знайти таку людину і нейтралізувати її, а задля відводу очей, аби не зчинилася паніка, він знешкоджує прості міни. І за сюжетом твору так виходить, що і його наречена і знайдена "жива бомба" - це є одна та сама людина і тепер він стоїть перед непростим вибором...
- другий твір теж фантастична новела, написана західним автором ще у радянські часи. Читати довелося в одній з численних антологій закордонної фантастики. Сюжет орієнтовно такий: астронавт прилітає на якусь планету, яку щойно відкрив і його там привітно зустрічають місцеві аборигени значно нижчого рівня розвитку за земну цивілізацію. Крім цілком мирних гуманоїдів його увагу привертають виключно ручні, маленькі пухнасті істоти, які на правах домашніх тварин, живуть у кожній родині аборигенів. Так як природними копалинами планетна бідна і за іншими параметрами вона мало цікава для землян, то ГГ збирається летіти далі і місцеві жителі дарують у клітці одну з звіринок, що так сподобалися ГГ і з яким не так буде самотньо у космічній подорожі. Астронавт відлітає з планети, але за кілька днів починає відчувати, що захворів невідомою хворобою. Тіло частинами починає німіти, поки це оніміння не доходить до кінцівок. Жодні ліки не допомагають і ось він вже не може вже навіть повзти і незрозуміле оніміння дістається кінчиків пальців. Він розуміє, що вмирає і наостанок пригадує, що у нього є тваринка у клітці, яку вправно годує і обслуговує корабельна автоматика. Неслухняними пальцями він якось відчиняє дверцята клітки, аби випустити на волю нещасну тваринку. Тваринка кидається ластитися до нього і він за зовсім короткий проміжок часу розуміє, що пальці знову починають коритися йому. Чим більше він пестить м'яку шорстку звіринки, тим більше відчуває, що хвороба відступає. Наступного ранку він настільки добре себе почуває, що може вільно рухатися кораблем і відразу йде до свого рятівника, але той чогось сумний і не такий рухливий, як напередодні. ГГ бере тварину на руки, гладить її, намагається нагодувати найсмачнішим, але тваринка не їсть, а тільки лиже йому руки і дивиться жалібно в очі. Наступного дні він відразу після сну трохи не біжить до відчиненої клітки і бачить передсмертну агонію тварини. Він бере її на руки і вона вмирає у нього на очах, все намагаючись притиснутись до людини. І тільки тут ГГ розуміє, що тварин на цій планеті тримають замість лік, коли вони своїм життям виліковують місцевих. І саме з такою метою аборигени і подарували ГГ тварину в клітці...
Дякую читачам мого блогу за оперативну допомогу у пошуку: другий твір називається "Звірятко" Ф.Уоллеса і я його знову, після, понад 40 років забуття, зміг прочитати. Але, на мій превеликий жаль, воно вже ніколи не "засвітиться" на цьому блозі. Тепер я, літній дядька, який сам пише фантастику, не у захваті від розкриття сюжетної лінії цього твору автором, і тому залишаю тут свій "пошуковий запис", а за суттю, то, що викарбувалося в моїй пам'яті від першого, дитячого прочитання цього оповідання, інтерпретоване уже дорослою людиною, яка пише фантастику.
Перепрошую за мою нездалу переповідь сюжетів цих творі, бо насправді вони написані справжніми майстрами. Дуже сподіваюсь на вашу допомогу у пошуку цих творів. Заздалегідь щиро вдячний....
Муляр Юрій
Немає коментарів:
Дописати коментар