ЗМІСТ:

-1000 ВІДОБРАЖЕНЬ МЕНЕ (Глазнєв Андрій Анатолійович) -ІНШЕ ЖИТТЯ (Бардонов Олександр Іванович) -БАРТЕР (Муляр Юрій) -БОГ (Муляр Юрій) -БРАТЕ ВСТАВАЙ (Муляр Юрій) -ВЕЛИКИЙ І МОГУТНІЙ (Варський Олександр Миколайович) -ВИПАДОК У ПРИДОРОЖНЬОМУ КАФЕ (Рискін Олександр) -ВОСКРЕСІННЯ (Філіппов Олексій) -ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ (Пасіка Христина) -ДИТИНА ПАНТАГРЮЄЛЯ (Мальгін Сергій Романович) -ДРЕВНЯ КРОВ - РІМЕЙК (Ткач Сергій feat. Муляр Юрій) -ДЯКУЮ СУСІДЕ (Тішанська Марина Антонівна ) -ЗОНА (Філіппов Олексій) -КІНЦЕВА ЗУПИНКА (Цуркан Валерій) -КОЛО РОЗБИТОГО КОРИТА (Д'яков Сергій Олександрович) -КОЛОНІЗАЦІЯ (Пащенко Олександр) -КРІЗЬ ДОЩ (Павлюк Олег) -КРАЩІ З КРАЩИХ (Муляр Юрій) -НА ЗАХИСТ ФЕНТЕЗІ (Репета Віталій) -НАВПІЛ (Муляр Юрій) -ОСТАННІЙ ЗЛЮКО (Лисенко Сергій Сергійович) -ПІДКОРЮВАЧ ПЛАНЕТ (Ратман Макс) -ПАСТИР (Павлюк Олег) -ПРИШЕСТЯ (Поляков Ігор) -РАГУ З КРОЛИКА (Карпов Леонід Євгенович) -РОБІНЗОН КЛЮЄВ (Варакін Олександр) -РОЗУМНЕ ЗАЛІЗО ВЕН ДІПА (Муляр Юрій) -СКРИНЯ (Пащенко Олександр) -ТАК ВЖЕ СТАЛОСЯ (Муляр Юрій) -ТАМ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ (Гелпрін Майк) -ХВОРА ЧАЙКА (Рудич Павло Килинович) -ЧАРАНА (Щерба Наталя)

ДРУК САМОТУЖКИ ВЛАСНОЇ КНИГИ

Свого часу, кілька років назад під ніком "такітак" виставив на "укрлітфорумі" (http://litforum.info/showthread.php?t=2587) свою статтю "Як я друкував (реалізовував) власну книгу фантастики або лікнеп для охочих це робити". Думається, що і зараз вона не менш актуальна, бо проблем з друком власних творів, на жаль, лише побільшало. Можливо, комусь з вас, ця тема стане у пригоді. P.S - під номерами йдуть мої доповнення або відповіді на коментарі.

Як і обіцяв, насмілився повідати історію про те, як я друкував та реалізовував свою книжку фантастики у провінції - в рідних Чернівцях. Книгу нікому не відомому автору можна видати кількома способами:
 - надіслати листом на замовлення до столичного видавництва (краще одразу у кілька) готовий чорновий екземпляр книги або рукопис, що від початку є гіршим варіантом. Якщо у Вас є знайомі у цьому видавництві, Вам дуже-дуже поталанило, або є кому донести ваш витвір до столу відповідального літературного (ще краще - головного) редактора і він, позитивно її оцінивши, дасть зелене світло.
 - самому з'їздити в столицю і опрацювати вручну попередній спосіб (якщо пощастить, то навіть отримати резюме стосовно Вашого витвору, що маловірогідно через ліміт часу, притаманний працівникам видавництв.
 - зуміти переконати місцеву владу в особі начальника відділу культури у необхідності видати за міські гроші саме вашу книгу у місцевому видавництві. Цим шляхом активно користуються місцеві маститі "динозаври" - через надвелику конкуренцію ніколи не бачив і не чув, щоб таким шляхом хтось друкував фантастику в провінції.
 - бути журналістом місцевої газети (бажано багатотиражки), друкувавшись де-небудь раніше, і, по можливості, бути на слуху у читачів. Тоді за Вас може поклопотати головний редактор (для цього конче треба бути з ним у добрих стосунках). Переважна більшість чернівецьких авторів - люди, пов'язані працею в ЗМІ.
- знайти спонсора (мецената - рідка вдача для провінційного автора - початківця, проте наскільки надійніше). Провінційному спонсору треба повертати взяті у нього гроші, але це дешевше, ніж брати кредит в банку.
 - зацікавити місцеве видавництво в особі його власника у геніальності вашої книги. Перебуває цей спосіб на передостанньому місці, тому що письменник - початківець на кшталт "темній конячці" і фантастика для більшості провінційних видавництв це "темна конячка у кубі".
- за свої або взяті десь гроші самотужки видати книгу.
Буду щиро вдячний, якщо хтось з вас додасть ще більш екзотичні способи, але бажано не створювати клонів.
 Уважно, чи мені так здається до тепер, вивчивши ази маркетингу, я вирішив спочатку "обкатати" готову книгу на друзях-товаришах - потенційних жертвах-читачах. Зібраною критикою і побажаннями по можливості постарався скористатися не на шкоду самій книжці. Далі, окремі твори читали філологи та викладачі ВНЗ - їх побажання і виправлення також знайшли своє місце у книжці. Мої спроби на той момент отримати критичні рецензії у місцевих "гуру" від літератури ні до чого не призвели - я вдячний цим людям за чесне визнання того, що вони не знають фантастики і тому не бажають виглядати в очах інших непрофесійно.
 Мені безмежно пощастило знайти одного головного редактора місцевої газети, яка погодилася надрукувати двійко моїх фантастичних новел і ще одного, котрий надрукував в єдиному на всю область науково-літературному (літературного немає жодного) журналі моє оповідання на соціальну тематику (я - соціальний працівник по роботі з безпритульними). Всього в Чернівцях дві газети і один журнал, що несистематично друкують поезію (якщо дуже пощастить, то і короткі художні твори - до фантастики це не стосується жодним чином). Саме так я намагався "засвітитися" у місцевих газетах до видання книги.
 Окремо про використання Інтернету в якості ПР-способу зацікавити читача ще невиданою книгою. Багато хто, тільки-тільки написавши твір (зазвичай - спочатку сирий і кострубатий), одразу ж виставляють його не просто на літературний форум, а ще й намагаються його показати всім в "Самвидаві" бібліотеки Мошкова. Це не еталон літературних смаків ні для мене, ні (думаю, що не помилюсь), ні для вас, але цей інтернет - ресурс складається переважно з письменників, ніж читачів і отримати надумане УПЕРЕДЖЕНЕ (читай - критиканське) резюме на свій твір - простіше пареної ріпи. Виставивши свій витвір на літературних чи студентських форумах (можу підказати), де його прочитають потенційні читачі, і саме там можна більш реально визначитися з реакцією на Вашу книгу. Відтак - це лише порада, на яку можна...... І головне - на підтримку книжки бажано обов'язково створити в Інтернеті кілька власних блогів на максимально більшій кількості мов, що Ви знаєте - я спромігся створити тільки на українській та російській.
 Все, книга готова бути виданою і Ви урочисто несете її у вибране видавництво. Бо видавництво треба обирати за двома основними параметрами - яке з них Вам по кишені і, головне, у якому є досвідчений літературний редактор. Якщо ви вважаєте себе знавцем державної мови, то може і не треба зовсім друкуватися??? На заході України мова засмічена галліцизмами (їх не розуміють на сході України), схід України засмічений суржиком (теж мало кому подобається ще й читати на ньому). Добрий літературний редактор не безкоштовно, і бажано не зіпсувавши Ваше оригінальне творіння, приведе (читай - перекладе) вашу книжку на правильну літературну українську мову. Якщо, звісно, він справжній професіонал своєї справи. Якщо така людина вичистить написане до того, як ваша книжка потрапить на стіл коректора, то це ще краще.
Вибір формату книги, якості паперу, фактури обкладинки, малюнків і всього іншого - повністю на вашій совісті і залежить від повноти наповнення вашого гаманця. Книжка обсягом не більше 150 сторінок формату А-5 виглядає брошура брошурою, то ця ж книга у "покіт" - форматі (А-5а) буде виглядати більш солідніше і візуально значно більш презентабельно, і, що суттєво у наш стрімкий час, вона зручно розташовується у кишені.
 Поки книгу надрукують за 2-3 тижні, важливо домовитися (можна і треба це зробити значно раніше) з власниками магазинів, де вона буде виставлена на продаж. А Ви як думали? Книга після видання нікому, за великим рахунком, окрім Вас, не потрібна. Одночасно, дуже доречно, випустити по кількості передбачених магазинів потрібну кількість плакатів розміром А-1 (стандартний лист ватману). Ці імпровізовані "рекламні щити" будуть (або не будуть, якщо не домовитесь) висіти всередині книжкових магазинів. Ще я придбав пачку паперу і надрукував на простому кольоровому "струйніку" майже 500 аркушів - реклам формату А-4 і одночасно розвісив разом з друзями в усіх цікавих місцях міста. Тут є де розігратися вашій фантазії - це і варіанти текстів в купі з фотографіями і банальні відривні адреси ваших блогів і "мила". Окремо про обкладинку - не чіпляє око малюнок (читай - обкладинка) хоч якимось натяком на оригінальність, то треба бути готовим, що потенційний читач може навіть не здогадатися про ваше існування. Разом з добрим товаришем - дизайнером цілий місяць витратили на те, щоб візуалізувати мій власний креатив.
 Якщо у вас є знайомі журналісти, то з їх допомогою зробіть інтерв'ю з собою, рецензію на книжку у місцевій (бажано не одній) газеті, місцевому радіо та телебаченні (це майже з царини фантастики). Якщо знайомих немає, то берете свої книжки і йдете зацікавлювати ці ж ЗМІ в ручному варіанті - даруєте книжки редакторам і журналістам і пропонуєте зробити с вами інтерв'ю. У мене одне повноцінне інтерв'ю у багатотиражці, одна повноцінна рецензія у місцевому молодіжному журналі і одна "відмазка" в три абзаци в місцевому газетному рупорі, що претендує на головну місцеву газету. Двічі, недільними ранками мене по п'ять хвилин пропіарили на радіо, а телебачення я так і не зміг зацікавити. Стосовно ефективності цього провінційного піару дещо нижче.
 Не хочу розчаровувати, але книгарні зараз найчастіше відвідують заради купівлі ластику, ручок та зошитів, підручників, а не книжок. Якщо вам вдалося створити приємне враження на працівників книжкового магазину, то ваша книжка буде лежати обличчям до потенційного покупця, якщо ні, то вузенька боковина книжки на поличці на рівні черевиків буде ще довго сирітські припадати пилом незважаючи на ваше щире незадоволення. Тому, будьте ввічливі, доброзичливі і попередливі з посередниками між книжкою і покупцем - продавцями (за нагоди привітайте хоча б зі святами), бо саме ці люди багато у чому визначають долю вашої книжки у книгарні.
 Заходячи у безлюдні книгарні і спостерігаючи вкриті пилом книги до мене від безвиході положення прийшла думка відродити напівзабуту традицію зустрічей з потенційними читачами. На сьогодні я зміг познайомити з своєю книгою студентів і учнів 14 вищих та середніх навчальних закладів, а, разом з тим, і дати можливість охочим придбати її. На превеликий жаль, а багатьом з читачів цієї сповіді нехай це стане в науку, доводиться констатувати той факт, що окрім студентів - філологів, мало хто зміг назвати хоча б одного - двох авторів фантастики. Добре для піару приймати участь в різних мистецьких заходах, проте, до авторів фантастики у провінції ставлення серед іншої літературної братії, як загалом у літературі ставлення до фантастики і детективного жанру. Місяць тому нас стало двоє людей, які пишуть фантастику у Чернівцях.
 Хто купує тільки що видану книгу? У першу чергу – це Ваші друзі, товариші і люди, що знають Вас, далі йдуть покупці, котрих Ви зацікавили під час зустрічей і, нарешті, безіменні покупці в книгарнях - можливо, що частині з яких допомогли це зробити саме продавці.
 Від чого хочу застерегти - не поспішайте одразу робити презентацію книги у книгарнях. Чому? На моїх очах популярний український письменник - автор багатьох відомих художніх творів зміг привернути до власної персони увагу не більше десятка відвідувачів книжкового магазину і це при тому, що барвисті анонси (реклама по радіо і телебаченню) сповіщали про місце зустрічі за 2 тижня наперед. Я не зміг скористатися можливістю зацікавити мережеву книжкову торгівлю - в моєму місті її ще немає. Причина проста - книгарні пов'язані прямими поставками книг безпосередньо з видавництв.
 А тепер саме головне - аби у вас не склалося хибного враження, я спішу повідомити вам, що моєї книги фантастичних новел "Адреналінові сутінки", першої за 600 років існування Чернівців, за рік продано всього 120 екземплярів з накладу у 500 книг. Судить самі, що я зробив чи не зробив задля просування і реалізації власної книги в маси читачів. Сподіваюсь, що моє послання стане у нагоді всім охочим видавати фантастику.

1.Невеличке доповнення до теми: в Україні існує понад 100 видавництв. Серед відомих з них тільки "Фоліо" та "Кальварія" знаходяться не в столиці. Краще зайти в будь-яку книгарню будь-якого міста і побачити 6-7 українських видавництв, які друкують художню літературу на всю Україну і ще 2-3 місцевих і мало кому відомих видавництва. Я надіслав електронною і звичайною поштою (рекомендованими листами) власну книжку
 на адресу цих видавництв (корінці чеків зберігаю дотепер). Відповіді з жодного з них не маю до цих пір. Я з’їздив особисто в деякі з них і зареєстрував в кожному свою книжку фантастики, як можливого претендента для видання. Пам'ятаєте "Мартен Ідена" Джека Лондона, де він отримує численні листи з відмовами з тих, чи інших причин друкувати його твори. Я був би щиро вдячний редакції видавництва навіть за визнання моєї книжки повним непотребом, аби тільки дізнатися, що вона була прочитана. Різниця в ті і теперішні часи лише в тому, що наразі Ви можете чекати до посиніння на відповідь, бо головний слоган сучасного українського видавництва такий: "Редакція видавництва не веде листування з авторами, рукописи творів не повертає і не рецензує". Що за цим криється? Або видавництва завалені по вуха творами, або їх, ці твори, можна і не читати взагалі, бо відповідь не обов'язкова. Якщо перше припущення вірне, то де ті нові книжки численних авторів. Відповідно, припущення не вірне. Друге припущення більш вірогідне, бо перевірити факт прочитання вашої книжки неможливо. Ось воно як і не інакше. Марно ви думаєте, що за цю критику хтось (і я в тому числі) постраждає - видавці не читають наш літературний форум. Я не знаю жодного знайомого автора на форумі, якому видавництво запропонувало надрукувати власну книгу після публікації творів з неї на форумі. Поправте мене, якщо я помиляюсь (не помиляється лише той, хто не мовчить в трубочку). Дякую Black 3012 за підтримку, бо згодний на всі 100% з написаним. Звісно, що кидати цю справу не збираюсь, бо ще три книжки короткої фантастики лежать готові до друку. Нічого, прорвемося!

2.Окрім телефону, безперечно, також існує достатня кількість інших засобів зв'язку. Так от, окрім телефону я "виходив" на видавництва ще й за допомогою електронної пошти. Проте, результат той самий, хоча є певні відмінності. Мої запити по електронній пошті лишилися взагалі без відповіді, а по телефону найчастіше лунало: "Пробачте, я не володію інформацією про надіслану Вами книгу. Зателефонуйте по наступному номеру, зателефонуйте пізніше або....тощо". Після чого, аби скорше позбутися мене, якнайшвидше кладеться слухавка. Я дуже поважаю Ваші коменти на форумі, проте в мене склалося враження, що Ви живете в столиці і для Вас немає проблем телефонувати по міжміським тарифам або тарифам мобільних операторів. Насправді, моє поневіряння по столичним (і не тільки) видавництвам закінчилося більше року потому і наразі мені неприємно, а тому важко пригадувати всі прикрі інциденти (погодьтеся, що людина підсвідомо намагається уникати поганих спогадів та невдач). Я не з власної волі на власний ризик видав книжку, аби тільки показати (або переконати чи доказати) всім, що я використав всі наявні можливості. Не знаю скільки грошей можна було би втелющити в марні дзвінки чи поїздки, щоб таки дізнатися про непотрібність твоєї книги видавцям. Я це пройшов в місцевих видавництвах, коли твою книгу тижнями тримають "на прочитці", потім довго нахвалюють і, нарешті, відмовляють за заздалегідь винайденою причиною. Зрозумійте мене правильно - в наш час ніхто з видавців не вишукує талановитих авторів задля видання книжок, а, навпаки, автор вимушений вишукувати правдами і неправдами можливість сподобатися видавцеві. І доки це буде продовжуватися, тим, хто програв, завжди буде читач.

3.Щодо "виносу літератури у люди".
 Окрім "презентування" себе любого в школах, можна влаштовувати те саме в дитячих і молодіжних бібліотеках. Окремі панове там навіть щось, на кшталт, музеїв себе любих влаштували.
 не пошкодуйте часу і знайдіть собі доброго редактора, що може насправді "довести" даний Богом талант до стану "читабельності". Зазвичай, поряд і видавці крутяться, бо після доброго редактора не треба "дотягувати" і його ім'я саме по собі вже певна гарантія (як мінімум, текст можна прочитати, не спотикаючись на кожному слові, герої не розчиняються в тексті, події розгортаються)
 Щодо місцевих видавництв і меценатів робите простий і перевірений фінт: космічний десант має сісти безпосередньо в вашій Зачепилівці і бажано безпосередньо поряд з хатинкою спонсора. Це без жартів. Трішечки "прихованої реклами" місцевих людей, споруд і т.п. + "чутка" що все це у вашій книжці є - і народ розмете всі 500 примірників: одні, щоб узнати, чи правда, інші, щоб уточнити, чи таки правда, а ще інші, щоб мати що обговорити завтра на базарі.
 Ще, ледь не забула, пошліть свою нетлінку в подарунок Президенту чи Прем'єру! Без жартів. Її залишать у відповідному фонді НБУВ і таким чином збережуть для нащадків.

4.Відверто кажучи, я вже перестав сподіватися на те, що ця тема ще спроможна привернути вашу увагу. Аби не склалося прикре враження, що я тільки те і роблю, що "відштовхуюсь" від ваших порад, я хочу щиро подякувати всім, хто відгукнувся і кому небайдуже все, що відбувається з виданням книжок. Деякі речі на початку я свідомо обійшов, щоб написати про них зараз. За плечима 20 вищих та середніх навчальних закладів, де я був з виступами - стільки ж лишилося. Старші курси в ВНЗ та учні 11-класів, зрозуміло чому, думають вже не про книжки. В сьомих же класах стільки наїву, що аж лячно стає. За щасливий випадок можна вважати ситуацію, коли з першого разу з заступником директора з виховної роботи вдається КОНКРЕТНО домовитися про час та контингент слухачів. Здебільшого, лише на третій раз вони здаються перед Вашою впертістю. Невідомо чому, але 95% всіх покупців книжки після вашого виступу - дівчата. Мало не обов'язковим з вашого боку вважається подарувати після виступу книжку шкільній бібліотеці, навіть якщо жодний з слухачів не виявив бажання її придбати - відчуття від такого душу Шарко не забуваються ще довго. Іноді, аби пересвідчися, що Ви не написали крамоли ("кров’янки", "чорнухи", "порнухи" тощо), директор вимагає вашу книжку прочитати власноруч і вже потім може дозволити (не дозволити) ваш виступ.
 Намагався я реалізовувати книжку через глухонімих розповсюджувачів - відразу і однозначно мені дали зрозуміти, що накрутка на книжку буде рівно 100%. Я погодився, але побачивши, що книга є фантастикою на українській мові, відмовилися вже вони. Слушна пропозиція стосовно зустрічей в юнацьких-дитячих бібліотеках - попередня згода (як у випадку із школами) без конкретних часу та місця ні про що не говорить, якщо знову і знову не нагадувати про себе. Тепер про малі видавництва - їм дійсно лячно ризикувати заради розкрутки маловідомого автора. Проте є вихід і в цій ситуації - об'єднуватися у невелику (велику) групу і власноруч (наразі без різниці у якому видавництві) видавати альманах, де кожний буде представлений кількістю творів, пропорційно до вкладених у проект грошей. Звісно, що якість буде страждати через гарантовану невідповідність якоїсь частини творів певним вимогам, проте окремі автори мають теоретичну можливість добре "засвітися". Якщо кооперуватися немає з ким, то лишається друкуватися самому. Проблема ціни книжки - з дешевою не хочуть зв'язуватися книжкові реалізатори, дорогу не хочуть купувати читачі. Собівартість моєї книжки (формат А-5 - половина стандартного аркушу, 137 сторінок) - 8 гривень, продається вона за 10-14 гривень в залежності від магазинної "накрутки". Дорого чи дешево??? І наостанок, звісно, що книжка обов'язково повинна бути „читабельною” не тільки за переконанням автора, але і це не гарантія того, що вона "піде".

5.Вважаю, що це буде цікаво - нарешті прорвався на ТБ. Порада всім - пробивайтесь одразу тільки до головного редактора або директора. Три мої спроби зацікавити тележурналістів виявилися марними - вас уважно і зацікавлено вислуховують, щиросердно пообіцяють допомогти, проте згодом (як у моєму випадку) головний редактор каже, що вперше чує про Вас. Домовилися з ним про зйомку на завтра, а напередодні я оббіг всі книгарні, аби встановити "status quo" проданим книжкам. Зателефонував друзям, аби потім дізнатися, як пройшло інтерв'ю, а сам пішов готуватися. З 10 хвилин співбесіди зі мною на телеекран потрапило трохи більше 3 хвилин (як правило - не більше 2 хвилин у форматі теленовин відводиться на одне мистецьке повідомлення). Дякуючи професійній роботі оператора і монтажера на екран потрапило саме те, що повинно було потрапити, бо спробуйте не хвилюватися, якщо це ваш перший виступ по ТБ. "Прокрутили" мене в місцевих новинах 5 чи 6 разів протягом доби (причому виключно у "Праймтайм") і тільки один раз у не зовсім сприятливий час - 24.00. Відповідно до відозв друзів, я добре чи майже добре доніс потрібну телеглядачу інформацію про свою книжку. А ТЕПЕР ГОЛОВНЕ - я витримав 2 тижні і знову пробігся книгарнями. І ось результат - телевиступ, як це не парадоксально, майже нічого не змінив стосовно кволого продажу книжки. Хтось скаже - може не ту ТРК вибрав? У нас всього дві місцеві ТРК, проте тільки одна з них висвітлює мистецькі події і питання вибору відпало само по собі. Може справа, все ж таки, у чомусь іншому?

6.Будь ласка, налаштуйте себе прочитати це повідомлення у мажорному настрою, бо буде цілковитою помилкою з вашого боку вважати, що я писав все нижче означене з песимістичних позицій. Лише на мить уявіть собі таку картину – Ви за один рік, вправно використовуючи друковану рекламу, рекламу на місцевому ТБ, радіо та газетах, активно виступаючи перед учнями середніх та вищих навчальних закладів, на читацьких зустрічах в бібліотеках, щось попутно друкуючи в альманаху і місцевих газетах тощо, розпродаєте у Вашому обласному центрі весь наклад виданої Вами книги. Наявний успіх, чи не так? Навпаки!!! За місяць-другий Вас потроху почнуть забувати, якщо постійно не підтримувати зацікавленість оточуючих до власної творчості або до власної особистості. Думається, що з цим можна погодитись. І що зостається у підсумку??? Ви, так і залишаєтесь невідомим за межами власного обласного центру. Бо знайти свого читача в районних центрах і селах ще важче (через меншу кількість потенційних читачів на одиницю площі і якісно нижчий інтелектуальний рівень середньо статистичного сільського читача), ніж у обласному центрі і все, що Ви використовували раніше, наразі треба застосовувати і тут. Таким самим чином доведеться завойовувати прихильність і читача будь-якого обласного центру, якщо Ви маєте на меті розповсюджувати власну книжку за межами свого міста. Інша справа у тому, що Ви ризикуєте бути забутим у власному місті, ще не встигнувши закріпитися у іншому. Одночасно залишатися на слуху і намагатися стати відомим ще десь – це непосильне завдання для письменника – одинака. Я умисно оминаю, поки що, грошове питання.
Ще одне зауваження - раптово ваші успіхи помічає місцеве видавництво і пропонує Вам друкуватися у них. Розповсюдження перевиданої Вашої книжки в межах одного і того самого міста – це для Вас, не більше, ніж тупцювання на місці і все тому, що місцеві видавництва не мають власних книгарень, ані ринку збуту за межами міста. Більше того, якщо Ви непогано реалізували власний наклад книги, то навіщо чіпляти собі на шию ще і якесь місцеве видавництво. Можна, щоправда, дати згоду на друк якоїсь іншої Вашої книги, але задля чого розпорошуватись, якщо книга буде розповсюджуватись лише у вашому місті. Таким чином, з часом Ви потроху перетворитеся на сталого місцевого письменника без власного обличчя, якому набридне вештатися по школам та училищам, або вибивати про себе кілька слів через знайомих журналістів у місцевих газетах. Є вихід????? Є!!! На продовження чекайте трохи пізніше.

7.Як і обіцяв – про грошову підтримку вже виданої книжки. Потрібно, як мінімум, таку ж саму суму грошей, що Ви вже вклали у видання самої книжки. На що ці гроші йдуть? Ось кілька прикладів. Ви виступаєте в навчальних закладах – на згадку про зустріч треба покласти на стіл кілька десятків листків з надрукованими з Вами інтерв'ю та рецензіями на Вашу книжку. І так на кожну зустріч. Іноді людина, яка стоїть на перепутті – брати чи не брати з часом Вашу книжку, зможе це зробити значно легше і приємніше для себе. В кожну книжку, що Ви продаєте по книгарнях, теж непогано вкласти якусь друковану інформацію про Вас та книжку. Аби Ваше обличчя і книга вправно “кидались” в очі кожному відвідувачу книгарні, треба зробити подвійну, з розрахунку книгарень з Вашою книжкою, кількість плакатів формату А-1 (великий лист ватману). Чому подвійну кількість і чому саме формат А-1? Звикайте до того, що Ваші плакати будуть регулярно красти – це стале надбання совкового менталітету стосовно хибної цінності будь – якого великого зображення на папері. Менший, ніж А-1, формат губиться на тлі географічних карт та календарів з кошенятами або іншими цяцьками - пацьками. Бажано, але це значно дорожче, робити плакати не на папері, а пластиковому покритті (тримається значно довше і не так швидко вицвітає). Під час зустрічі з читачами такий плакат на дошці або стіні добре додає переконливості Вашій полум'яній промові. Одноразове повідомлення (чверть сторінки) в рекламному (той, що читається всіма) щотижневику обійдеться Вам у 500 гривень. Можна також замовити невеличкий (чи великий) терміном на місяць (на менший термін, як правило, не погоджується рекламодавець) сітілайт або сітібокс – якщо є на що, звісно, замовляти. Всі Ваші поштові “намагання” дістати книжкою або власноруч постати перед головними редакторами видавництв столиці також будуть за Ваш рахунок. Старанно купуйте для Вашої ж користі у майбутньому і, бажано в кількох примірниках, всі повідомлення про Вашу персону в ЗМІ. Під час "домовляння" стосовно зустрічі значно краще “спрацьовують” оригінали повідомлень про Вас та візитка (яку також обов'язково треба зробити) з Вашими контактними телефонами, адресою Вашого “мила” та сайтів (блогів). Якщо Ви домовилися виступати в районі чи іншому обласному центрі, то їхати туди, повертатися додому, харчуватися тощо доведеться, звісно, за власний кошт. Бажання регулярно “світитися” в ЗМІ, аби Ваше ім'я не забувалося згодом, пов'язано з замовними (не безкоштовними) публікаціями тих журналістів і головних редакторів, яких Ви цілеспрямовано зможете до цього спонукати власним коштом. Це стосується і організацій зустрічей з читачами у книгарнях, у тих випадках, коли у такій зустрічі більше зацікавлені Ви, а не книгарня. Фантазія буяє через край, як подумаєш – куди ще можна втелющити гроші задля просування у маси читачів власної книжки. Ще раз хочу наголосити – все вищевказане стосується лише окремого міста і у кращому випадку Ви зможете розпродати наклад книги і на короткий час стати відомим у тих же межах. Буде далі...

8.Будь ласка, помітьте різницю - мова йде про систематичну і довготривалу підтримку Вашої особи в ЗМІ і тут без цілеспрямованої підтримки зацікавлених у цьому сторін не обійтися. А тепер відповідь на друге запитання. Багато авторів - початківців, якщо не переважна їх більшість, вважають, що видання власної книги відкриє їм прямий шлях:
1. до сердець читачів і видавців
2. зробить їх відомими та популярними, і не тільки в межах рідного міста
3. фінансово виправдає вкладені у видання книги кошти (більше того, навіть зробить їх відносно фінансово незалежними)
4. і ще багато - багато інших причин, а чи не досить???
 Насправді, вся ця тема присвячена саме тому, аби ті, хто буде намагатися видавати книгу за власний кошт, не припустилися тих прикрих помилок, яких припустився я. Кожний з авторів (принаймні, я так вважаю) в душі плекає надію бути поміченим солідним столичним, і не тільки, українським або закордонним видавництвом, яке "розкрутить" його "геніальні" твори. Можна йти іншим шляхом і все життя виставляти свої твори в Інтернеті (і навіть бути достатньо відомим серед інтернет-читачів), але також так і не сподобитися отримати запрошення надрукуватися. Я не став би створювати цю тему, якби не ті дратівливі, наївні міркування на кшталт "я написав рукопис - чому досі ніхто не поспішає мене надрукувати" чи "як обирати видавця або спонсора". Всі, хто друкується самостійно, подумки сподівається на диво дивне, коли гарний продаж накладу книжки викличе несподіваний інтерес в когось за межами рідного міста і нас помітять з усіма позитивними від цього "помічання" висновками. І наостанок - невже Ви не помітили, що наші українські видавництва і без нас з вами достатньо комфортно існують і у них немає потреби у творах, навіть геніальних, бо існують вони не за рахунок видавництва творів, а чогось іншого. І попри все - а може мені (цікаво, а хто так не думає), якраз, і пощастить?

9.Мабуть, у багатьох склалося не дуже приємне враження відносно мене – пише і пише, і все таке довжелезне, до того ще й намагається у чомусь повчати інших, а чи може якось підтвердити «читабельність» власних творів - невідомо. Конче треба, поки не зник певний інтерес до цієї теми, реабілітуватися в ваших очах, бо я таки маю (це моя особиста думка), що запропонувати вибагливому українському читачеві, і тому я вирішив піти на невеличкий експеримент. На форумі свого часу я виставляв кілька своїх творів, які, якщо чесно, самому віднайти тепер важко, бо порозкидані вони по різним розділам. Всіх охочих ознайомитися з моїми творами прошу надсилати мені приватне повідомлення з адресою вашого «мила» всередині і я майже одразу надішлю на нього п'ять своїх новел з виданої мною книжки. Прошу модератора не вважати це за приховану саморекламу хоча б через те, що і форум якось повинен допомагати авторам, які у цей складний час наважилися друкуватися власним коштом

10.Будь-яка тема з часом вичерпує ліміт інтересу читачів до власного змісту хоча б через те, що вже немає чого обговорювати і все всім остаточно стало зрозумілим. Тема продовжує ще деякий час „жити” по інерції через неминучі повтори для тих, хто любить все читати з кінця або не „доганяє” зміст з першого разу. Ось і я вважав свій попередній допис за останній у цій темі. Я таки знайшов (хтось скаже, що модернізував добре забутий) спосіб, що дає вже зараз, а не у примарному майбутньому, можливість, принаймні, талановитій людині гарантовано стати відомим за межами свого міста. А менш талановитому автору, навпаки, зайвий раз пересвідчитися, що йому потрібно ще і ще працювати над собою. Цей спосіб з певних причин поки що не зовсім сприятливий саме для мене, як його ініціатора, і тому я вирішив викласти його суть всім, хто надішле мені приватне повідомлення. Аби ще більше заохотити це зробити, я запропонував ще і твори з власної книги. І що? І нічого – зовсім нічого!!! Наразі жодного приватного повідомлення не надійшло. Сильно збрешу, якщо скажу, що мені зовсім не прикро, але ж не настільки, аби не розуміти, що запропонована мною тема таки була варта обговорення.

11.Пані Соломія, цей маленький шматочок тексту я присвячую особисто Вам. Я впевнений, що Ви, як ніхто інший, зрозумієте його і Ви добре знаєте чому саме.
 Кілька днів тому довелося проводжати друзів на потяг. Як водиться, кілька келихів пива «на дорогу» і я поплентався , трохи засмучений розставанням, додому. По дорозі зайшов у книгарню і побачив людину, яка тримала в руках мою книжку. Не втримався і підійшовши, представився. Напрочуд швидко людина зголосилася купити примірник, який я чемно підписав на пам'ять. Вийшовши з книгарні, відчув таке спустошення, ніби продав не книжку, а шматок себе. Бісівський голосок десь у підсвідомості тихенько наполягав на тому, що крок до того, аби продавати книжку з рук на пляжу, в парку тощо, зроблено і нічого поганого, як бачиш, з тобою не сталося.
"Мертвий штиль" у звично безлюдних книгарнях міста. Тому за минулі два тижня це єдина продана моя книжка. Нічого дивного, бо літом Чернівці здебільшого напівпорожні через традиційне невміння приваблювати туристів багатою культурною спадщиною.
Вчора я отримав листа по «милу» від тієї людини, яка придбала цю мою книгу (адреса «мила» в післямові до книги). Чи то з переляку, чи то від того, аби скоріше від мене скараскатися, ця людина і придбала мою книжку. Але книжка їй сподобалася і вона попрохала не губити себе спиртним. Соромно. Хтось скаже – головне, що книжка продана і ще одна людина її прочитає і буде, по своєму, правий. А мені все не йде з голови стара людина, що продає перехожим у одному з парків Львова свою книжку.
P.S – я не товаришую з "зеленим змієм" і описаний випадок – виключення.

12.Хочу внести трохи ясності у свій же коментар - "Згідний на всі 100% з контраргументом". Справа у тому, аби бути більш відомим, треба, як Ви самі написали вище, більше "світитися" на різноманітних літературних сайтах. "Світитися" - тобто якомога частіше виставляти власні твори на розгляд читачів. Проте, тільки наведені Вами ТНТ43, Publicant.ru та ще кілька сайтів захищають літературні права авторів. Ви праві також і у тому, що рідко хто цілеспрямовано шукає твори, та і не треба наразі цього робити. На всі інші літературні сайти автори виставляють свої твори, свідомо йдучи на порушення власних літературних прав – аби тільки хтось читав (оцінював, коментував тощо) їхні твори, одночасно даючи можливість всім охочим спокійно копіювати (передруковувати) їх задля власних потреб. Дошукатися потім, звідки "злитий" Ваш текст, просто неможливо, тому і казати про якійсь літературні права в межах Інтернету просто недоцільно.

13.ВІДКРИТИЙ ЛИСТ АДМІНІСТРАЦІЇ САЙТУ
Я впевнений, що Ви також уважно слідкуєте за перебігом теми "Як я видавав власну книгу або…". Дуже не хотілося, аби все не закінчилося, як це іноді буває, лише обговоренням проблеми. Прохання розглянути можливість створити в розділі "Українські видавництва" (або ще деінде на сайті) підрозділ, де кожний з авторів, які самотужки видали книжку власних творів, мав би змогу виставити на власній сторінці анотацію до книги та кілька своїх невеличких творів, якщо це збірка, або відповідний шматок з свого твору, якщо він великий за розміром, для ознайомлення читачів. Всі можливі коментарі та бажання придбати книжку, що сподобалася, можна було б спрямовувати на електронну адресу автора. Таких "самостійних" авторів не так вже й багато, більше того – не всі з них зголосяться виставляти свої твори. Проте, цей експеримент може суттєво допомогти "стати на власні ноги" багатьом з нас, хто вже надрукувався чи тільки бажає цього, обминути жорна видавництв, що не завжди прихильні до маловідомих початківців. Прохання повідомити про Вашу думку стосовно запропонованого проекту. P.S - Прохання до всіх - будь-ласка не забанюйте це повідомлення хоча б протягом 1-2 тижнів або, якщо у когось з вас є більш "прямий" вихід на адміністрацію сайту, прискорте її надходження до адресату. Щиро вдячний.

14. Не дочекався!
Трошки прикро, але не смертельно. Варто пошукати інших шляхів до адміністрації форуму - пошукаємо! Нещодавно довелося відвідати славне місто Львів задля розширення ареалу розповсюдження власної книжки. Перед цим прийшлося піднятися у "Цитадель", аби дізнатися у видавництві "Кальварія" про долю зданого майже два року потому рукопису книги. Навпроти рукопису стоїть коротке "Відмовлено". Питаю: "У чому причина?"?. Відповідь: "Повідомити не можемо, бо така політика нашого видавництва стосовно авторських рукописів". Питаю далі: "А хто саме займався моїм рукописом?" Відповідь: "Повідомити не можемо, бо така політика нашого видавництва стосовно авторських рукописів". Продовжую питати: "Я надсилав кілька разів запити по електронній пошті і писав листи. При наданні у Ваше видавництво мене завірили, що обов'язково повідомлять на залишену мною адресу результат. Чому ніхто за майже два роки не повідомив мені про відмову?" У відповідь - красномовне мовчання. Я не маю жодних претензій до людей, з ким розмовляв того дня у друкарні, більше того, я показав їм видану мною книжку і повідомив, що збираюсь розповсюджувати її по львівським книгарням. "Ви не зможете цього зробити, бо книгарні працюють лише з юридичними особами" - почув я від них в якості резюме. На щастя, я таки знайшов кілька книгарень, що погодилися взяти мої книги на реалізацію.
В якості поради - фірмові книгарні, на кшталт "Літера" або "Фоліо", що працюють виключно від власних видавництв, не візьмуть ніколи Вашу книжку. Багато книгарень, що я знав раніше, взагалі зачинилися або перепрофілювалися на продаж не книжкової продукції. Перед тим, як їхати в інше місто, варто вивчити по інтернету розташування книгарень і те, у чому їх спеціалізація. Поїхав зі Львова з дещо неприємним осадом на душі - без відповідної реклами моїй книжці важко буде знайти свого читача у Львові.

15. Хтось дуже і дуже сподівається на інтернет - розкрутку своїх творів. Так ось, аби ви так не вважали, наведу малесенький приклад.
Вставив я на два свої блоги таке невеличке повідомлення і вирішив подивитися, що з того вийде. Текст повідомлення навожу повністю.
"Як то кажуть, одна голова добре, а дві - краще! Це стосовно того, що добра думка може бути іноді і у вигляді непоганої поради від зовсім сторонньої людини. Відтепер мешканці Чернівців можуть замовити мою книгу по телефону - (тут був мій номер по мобільнику) у зручний для Вас час. Через годину-півтори Ви гарантовано отримаєте книжку на вказану Вами адресу. Головна фішка - автограф автора кожному покупцю та дещо ще, що приємно здивує Вас. Вартість книги - 8 гривень (доставка, автограф та невеличкий сюрприз - безкоштовні)."
За 20 днів тільки одна людина подзвонила і це враховуючи, що в середньому на блог щоденно заходить 3-7 відвідувачів. Як воно вам!!!

16. Я не модератор, але, виклавши цю тему на загальне обговорення, дуже би хотів, аби ми, нарешті, спільними зусиллями спромоглися разом прийти до якого-небудь, але практичного рішення цієї проблеми. Тому прошу пробачити за невеличке зауваження - давайте не будемо по кілька раз повторювати на різні боки одне й те саме, бо тоді тема потроху перетвориться на якусь нескінченну мантру, на кшталт, "Заграй та заграй". Тепер до суті - довелося зустрітися з одним автором з підгірного міста, населеного 8 тисячами мешканців, який видав самотужки книжку фентезі накладом в 500 екземплярів. За власним бажанням запропонував надати мені 5 екземплярів книжки для подальшої реалізації у книгарнях Чернівців. Заздалегідь підкреслюю, що мова не йде про будь-який практичний зиск з мого боку. Є невеличке, сухе приміщення без щурів, де можна зберігати в цілісності книжки і велике моє бажання хоча би щось на практиці змінити. Тому, якщо хто з вас хоче поекспериментувати разом зі мною - ласкаво прошу на моє "мило".

17. Вийшло трохи спонтанно, але, якби готуватися заздалегідь, то нічого, можливо, і не вийшло б. Так ось - вивісив по школам, училищам, університету та медакадемії, бібліотекам і гуртожиткам близько 50 кольорових, так би мовити, "рекламок" формату А-4, в яких повідомляється, що кожний охочий може зайти в "Літератур кафе" і безкоштовно взяти собі примірник невеличкого фантастичного твору наступних авторів (перелік авторів, які погодилися на цю акцію). Кожного наступного тижня виставляється новий твір. Для охочих залишити запис в кафе знаходиться книга відгуків. Вже відбувся з цього приводу контакт з найпоширенішою в місті газетою, а на черзі - ще одна і місцеві ФМ. Технічний бік проекту - 1 пачка паперу для принтера, 180гр флакон чорної фарби для принтера, сам принтер (є можливість скористатися ним за флакон фарби), кілька кружалець скотчу. Дешево і сердито, але спрацьовує, скорше за все, в більш-менш великих містах. Що дає ця акція - в підсумку автори, чиї твори виставляються таким чином, можуть сподіватися на зустріч з читачами, які саме з ними хочуть зустрітися.
Я не говорю про те, що на Вашому творі можливо розмістити Ваше фото і всі Ваші вихідні дані в Інтернеті, якщо, звісно, Вам це потрібно.
По великому рахунку вся ця колотнеча може трохи допомогти в реалізації надрукованої Вами книги, бо знати про Вас буде значно більше людей.
Можливо ви має цікаві ідеї стосовно запропонованого - тоді це ноу-хау заживе доброї слави саме завдяки вам!!!

18. Читаю Вас і самому на душі стає так життєрадісно!!! Потім розумію, що, мабуть, то майбутня весна гормонів зайвих підкидає і сам себе прошу схаменутися і подивитися тверезо на Ваші два останніх дописи. Аби уникнути зайвого теоретизування, будь ласка, скиньте у наступному повідомленні відповідь на таку практичну задачку - Ви або я, відповідно до запропонованого Вами способу, хочу видати в місті Львів книжку формату А-5 у твердій обкладинці, обсягом 200 сторінок, з 10 ілюстраціями, накладом у 1000 примірників на гроші спонсора у потрібному нам видавництві і з подальшим її ефективним продажем-розповсюдженням. Два запитання - у скільки по МІНІМУМУ та по МАКСИМУМУ мені (пробачте - спонсору) обійдеться цей наклад і, відповідно, ЯКА БУДЕ ЦІНА ОКРЕМОГО ПРИМІРНИКА. Я розумію, що точні цифри нереальні в принципі, але орієнтовно, саме на Вашу думку, Ви могли б вирахувати витрати. І наостанку, не шукайте в моїх словах зайвої іронії чи якихось підводних каменів - просто набридло пустопорожнє базікання (Вас це не стосується).

19. Взявся я порахувати самотужки відповідно до запропонованих Вами умов вартість однієї книги формату А-5 (половинка стандартного аркуша) на 200 сторінок з 10 ілюстраціями на пів-сторінки кожна, у твердій обкладинці, накладом 1000 примірників. Вийшла сума майже у 35 гривень. До цієї суми додав рекламу, ЗМІ, мерчандайзінг, торговельне розповсюдження, продаж тощо - коротше, все із запропонованих Вами пунктів. Вартість однієї книжки по МІНІМУМУ трохи не дотягнула 50 гривень. Сюди не входить торговельна націнка, яку обов'язково додасть торговельний заклад. Умови рахування - я зателефонував в ті чернівецькі видавництва і книгарні, прейскуранти на послуги мені ще були невідомі. Якщо поступитися якимсь пунктом із запропонованої Вами програми, то це суттєво знизить загальну ефективність. Якщо цього не зробити, то книгу ніхто (за невеликим винятком) не купить, бо за дорого. Насправді витрати на друк самої книги варто збільшити у два рази - всі заходи, що спрямовані після друку на довготривалу рекламу-продаж-розповсюдження дорівнюють вартості друку, якщо автор дійсно бажає, аби його книга певний час була, так би мовити, "на слуху".
 Покращити стан речей можливо тільки у тому разі, якщо Вашу книгу вже очікують читачі, тобто Ви тривалий час анонсуєте окремі твори або частинки твору в різних ЗМІ, особливо у тому регіоні, де мешкаєте. В цілому я повністю згідний з запропонованою програмою і хотів би додати кілька зауважень. Ця програма дій спрацює лише у великому місті і, аби її виконати, треба витрачати весь, без залишку, час саме на це.

20. Хто уважно слідкує за перебігом подій на цій гілці форуму, то вже мав нагоду прочитати моє повідомлення про безкоштовне розповсюдження коротких фантастичних творів в Чернівцях серед відвідувачів "Літератур Кафе". Спочатку все важко робиться, проте наразі є певна категорія людей, які постійно приходять за новими творами. Тепер про інше - я створив блог www.samete.blogspot.com на підтримку цієї літературної акції. Наскільки я поважаю журнал "УФО", настільки мене вражає смітник, що утворився на форумі цього журналу. Покидьки, які знайшли шлях презентувати порно на цьому форумі, почувають себе значно краще, ніж автори, які бажають виставити свої твори. Це не є проблемою тільки журналу "УФО", бо рідні, чернівецькі мистецькі сайти також вщент "забиті" порно-інтервентами. Якщо чесно, то мені також не зовсім до вподоби розміщення авторських творів на літфорумі - намагався знайти власні твори і це мені вдалося лише частково і не з першої спроби. Моє "мило" в профілі, куди охочі можуть репрезентувати власні твори. Мої вимоги - короткі фантастичні твори українською мовою (російські варіанти приймаються, якщо автор погоджується на переклад). Беру на себе відповідальність за те, що буду прискіпливо слідкувати аби "затоварення" порно-продукцією не відбувалося, проте і Вам доведеться змиритися з тим, що надруковані твори будуть відповідати певним моїм особистим уподобанням стосовно короткої фантастики.
 Прошу не ображатися, якщо не відразу буде надана відповідь, чому Ваш твір не надрукований або не надрукований взагалі (відповідь кожному автору буде надаватися обов'язково). Тепер про головне - я гарантую, що жодний з запропонованих творів не буде використаний з комерційною метою без Вашої особистої згоди (про що буде Вам повідомлено заздалегідь). І, найголовніше, - кожний з Вас має можливість безкоштовно (не комерційно) використовувати всі твори цього блогу. Тепер трохи про сам блог - кожний автор (відповідно до бажання) може розмістити власне фото та власну інтернет-адресу, де ще є його твори. Кожному автору відводиться ОДНА СТОРІНКА, де окрім його твору будуть лише коментарі до його твору.
 Можливо хтось з Вас захоче створити щось, на кшталт безкоштовного розповсюдження творів у власному місті, - тоді до Ваших послуг банк літературних творів на вище означеному блозі. Хтось захоче створити блог, присвячений іншому літературному спрямуванню - будь ласка!!!
 По великому рахунку, запропонований Вам шлях пропагування літературних творів в умовах сучасної кон'юнктури дає кожному з Вас можливість без зайвих матеріальних затрат донести сучасну вітчизняну літературу до бажаної категорії читачів. Прошу не "забанювати" цей допис на протязі 1-2 тижнів - більше прочитає і, можливо, більше сприйме якесь рішення!
P.S - до окремих авторів я буду звертатися особисто, аби отримати дозвіл на друкування тих творів, що мені сподобалися.

20. Дякую, що вже встигли зайти на блог - наразі вдалося його трохи "підшаманити" і так, потроху, будемо його надалі обвішувати різними цяцьками і прибамбасами, аби відповідав всім необхідним сучасним вимогам. Проте, вважаю, що головне у блозі все-таки це його зміст. Тепер про те, що забув повідомити з самого початку - кожного нового тижня буде виставлятися на ваш розсуд новий твір. Його можна буде оцінити прямо на сайті або написати свій коментар. Кожному твору надається своя окрема сторінка з фото автора (за його бажання) та його "інтернет-слідами" (також за його бажання). Твір, виставлений в цьому блогу, вказує на те, що він вже безкоштовно розповсюджений у друкованому вигляді серед охочих. Я принципово відмовляюся особисто редагувати виставлені твори, але сподіваюся, що в результаті листування з автором завжди зможу дійти певного узгодження гострих кутів. Тобто головним критерієм відбору у цей блог є моє особисте уподобання певного твору. Добре розумію, що це є ніщо інше, ніж неприкритий суб'єктивізм однієї людини (аби не сказати гірше), проте блог створений мною на підтримку літературної акції, метою якої є популяризація сучасної української фантастики шляхом безкоштовного розповсюдження окремих творів серед охочих в одному окремому місті. Був би дуже радий, якщо ще хтось, окрім мене скористався виставленими творами з аналогічною метою. І наостанку - я розумію, що даний підхід досить незвичний і достатньо волюнтаристський, проте, ще раз запрошую хоч іноді заходити на цей блог і читати твори, які відібрані на мій особистий смак.

21. Ну ось, завжди так - не можемо без фанатизму! Ніхто не пропонує щось там розвішувати ночами, або створювати якійсь міфічний фан-клуб, на кшталт чогось, що Ви пропонуєте. Не треба кидатися в крайнощі і з інтернет-розкруткою. Всі заходи повинні відбуватися паралельно і доповнювати, або підсилювати один одного заради певної мети. Я не займаюсь "голим" теоретизуванням і мене наразі цікавлять будь-які практичні кроки, що можуть запропонувати інші дописувачі. Мене ж зовсім не цікавлять риторичні питання: "А що заважає зробити це чи те в рамках даного проекту?" Я "це" чи "те" і так використовую - інша справа, яка ефективність того чи іншого заходу і чи все я зробив, аби щось "запрацювало на повну котушку".

22. Чекав - не дочекався, а так хотілося дізнатися, що ще хтось спробував використати ідею з безкоштовним розповсюдженням творів серед охочих. Можливо, саме я і повинен поінформувати про здобутки та негаразди цієї акції у власному місті. Про приємне - на суд читачів вже виставлений 10 твір і вже існують в місті ті постійні відвідувачі-читачі, які чекають на нові надходження. Очікувано (проте не критично) зріс попит на мою книгу і це добрий знак для всіх авторів, що друкують книжки самотужки. Тепер про неприємне - ходіння по допомогу до міської влади та директорів чернівецьких видавництв не принесло позитивних результатів. За ввічливим "дайте час подумати над цим питанням" крилася відмова, однак в усіх випадках мені давали зрозуміти, що раді будуть допомогти, як тільки ця літературна акція стане дійсно знаковою в суспільному житті міста. А ось що найскладніше - безмежно важко знаходити твори, що хотілося запропонувати читачам, які вперше стикаються з фантастикою взагалі. Через це доводиться прочісувати інтернет, прочитувати велику кількість творів, при потребі перекладати їх і виставляти "прямо з коліс", тому тепер один твір виставляється раз на 2 тижні, замість одного тижня, як планувалося спочатку. Які подальші перспективи? Надалі час йти по допомогу до чернівецьких бізнесменів - якось повідомлю, що з цього вийшло. Дуже хотілося б об'єднатися в одну мережу інтернет-ресурсів, присвячених окремим напрямкам української літератури, аби кожний охочий міг знайти щось до вподоби, не перелопачуючи великі обсяги інформації в пошуках потрібного.
Ще раз наголошую, що виставлені в чернівецькому "Літератур Кафе" короткі за обсягом фантастичні твори ви можете прочитати на присвяченому цій літературній акції блогу www.samete.blogspot.com

23.Пригадалося, як хтось з дописувачів пропонував мені задля кращого продажу книги скористатися послугами професійних мерчандандайзерів. Самі розумієте, що по суті мерчандайзінг конче потрібен, але не у запропонованому вигляді. Звісно, що ваша книжка, затиснута між інших книжок, навряд швидко потрапить до рук потенційного читача, тому доводиться вдаватися до невеличких хитрощів. Обходячи раз на тиждень книгарні і, поки продавець не дуже пильно дивиться в мій бік, я припасовую власну книгу таким чином, аби вона якнайкраще впадала на очі іншій людині. Спробуйте цього не робити і за тиждень ваша книга опиниться або під іншою книгою, або чимось буде закладена (завішена) чи її переставлять на ту частину полиці, куди найменше дивиться покупець. Щось вимагати змінити від пересічного продавця марно, бо весь мерчандайзінг для нього вкладається в коротенький постулат: "Якщо книга добра (цікава), то її і без усякого мерчандайзінгу і так куплять". Не намагайтесь щось виправити за допомогою директора або завідувачки - результат буде не вашу користь, бо тільки від ставлення продавця до вас і вашої книги залежить союз вашої книги і покупця. Невеличкий приклад - незлюбила мою книгу одна продавчиня і, коли щоразу я переставляв її в інше місце, вона, мабуть, навпаки, ховала її подалі і вже після того, як вона звільнилася, я дізнався, що вона на дух не переносить не особисто мене, а фантастику, як жанр літератури. Поки ви гадаєте, що вашу книгу купили, її можуть спокійно читати друзі чи знайомі продавця, аби потім знову виставити на поличку. Нічого страшного, окрім того, що це не додає привабливості зовнішньому вигляду самій книжці. Якщо запастися терпінням, то з часом на ваші переставляння починають дивитися скрізь пальці, а коли кількість проданих примірників починає дещо зростати (приносили якусь "копійку" книгарні), то навіть і з деяким розумінням. Можливо все, що я написав, згодиться не тільки тим, хто самостійно наважився надрукуватися, але і тим, кого друкують видавництва - чим більше купують ваших книжок, тим більше про вас знають.

24. Не все так погано, як здається на перший погляд. Електронним варіантам книжок прогнозують в 2015р не більше 11-12% від загалу. Самвидав - це, на мою думку, більше сайт авторів, ніж читачів і, аби бути, як то кажуть, "на слуху" треба повсякчас докладати дуже великих PR-зусиль. А так, після першої зацікавленості Вами і Вашими творами за день Вас буде відвідувати 1-2 читача, що більше схоже на стан коми, ніж на літературне життя. І Самвидав і наш поважний літфорум - це взірці "вертикального" розповсюдження літературних творів, коли під одним дахом є бажання зібрати все і всіх і це добре. Те, що пропоную я - це "горизонтальне", так би мовити, розповсюдження творів якогось одного, певного літературного напрямку і це також добре. В ідеалі такі сайти зможуть об'єднатися в мережу. І "вертикальний" і "горизонтальний" варіанти мають право на існування. Я впевнений, що з часом все потроху зміниться і на моєму дітищі на краще, коли на www.samete.blogspot.com назбирається 35-40 творів, тобто кількість потроху перейде в якість - у моєму випадку це означає зацікавленість читача почитати за раз велику кількість непрохідних, достатньо високої якості, творів. Добрий досвід завжди штовхає до наслідування.
Хтось подумав, що я замовк на цьому форумі остаточно, проте, аби про щось написати, треба це щось зробити. Так от, 21.10.2010р в рамках тієї літературної акції, про що я писав раніше, я безкоштовно роздавав всім охочим мешканцям та гостям Чернівців збірку короткої фантастики в приміщенні обласної бібліотеки. Це 200 примірників (96 сторінок формату А-5) з 15, перекладених на державну мову, творів авторів з України, Росії та Ізраїлю, які дозволили зробити це безкоштовно, виключно заради популяризації фантастики в окремо взятому українському місті. Відмовилися матеріально допомогти 9 з кожних 10 потенційних спонсорів, але 5 дали зовсім трошки і цього вистачило. Наразі 200 примірників «ходять» по рукам і це саме те, чого я і бажав досягти. Що ще? Не оминули подію своєю увагою ТБ, радіо та газети, що, разом з попередньою рекламою в ЗМІ, дало певний поголос в місті.
До чого це я? Просто подібна акція під силу будь-який групі авторів, які бажають, аби про їхні твори дізналися читачі, не залучаючи для цього потужностей видавництв. Справа у тому, що всі 200 примірників надруковані на принтері і надалі перетворені у книжку власними руками однієї людини, тобто мною.
Головне те, що про ваші твори та про вас дізнаються всі, оцінять (якщо ви того варті) і, можливо, ви привернете до себе увагу якогось з видавництв, бо чекати в наш час на появу літературного агента марна справа – він поки що не існує на теренах України, як вид.
Якщо Україна зарясніє подібними акціями, то через небажання втрачати прибуток, що лежить буквально у них під ногами, видавництва будуть вимушені друкувати нас.
Я – не бізнесова людина і мені було дуже боляче, коли десятки великих і малих фірм іноді в не зовсім коректній формі відмовляли мені в допомозі, ще більш боляче, коли один спонсор з ентузіазмом взявся допомогти в усьому, але, згаявши мій час, "тупо відморозився" за 2 тижні, проте результат, однозначно, вартий братися за цю справу.

24. З 10 травня 2011г всім місцевим (тобто чернівецьким і мені серед них) авторам запропоновано негайно прийти і забрати власні книги, що здані на реалізацію до книжкової мережі "КС" ("Книжковий супермаркет"), якої у Чернівцях є цілих дві книгарні. Ще з одного джерела стала достовірною інформація, що в Чернівцях припиняє існування з початку червня 2011р єдина книгарня ще однієї відомої книжкової мережі. Загалом в місті лишилося лише 14 книгарень. А як у вас, чи то тільки у Чернівцях таке робиться???

25. Бан, нічого не додати, просто супер - трохи не прибив саму тему.
Спішу поділитися раптовою думкою, що може комусь якось і допоможе щодо просування власної книги. Якось невідомому за межами Буковини, нині покійному Кожелянко вдалося (пощастило) дати свою книгу Скрипці з ВВ. Більше того, Скрипка не залишив її в номері чи вагоні непрочитаною, а знайшов час і прочитав. Йому дуже сподобалась книга, далі він зацікавив нею кого вважав за потрібне і врешті-решт це допомогло Кожелянко стати тим, кім він став. Прошу мене не сварити за огріхи, бо що чув, те і розповів.
Це я до того, що можна зробити 10-15 книжечок і після виступу у вашому місті тієї чи іншої визначної для вас особи, спробувати їй просто подарувати один екземпляр - хто знає, чи не пощастить вам, як Кожелянко з Скрипкою. Чесно скажу, що особисто ніякого зиску від цього поки що не отримав, але чому б і вам не спробувати, якщо інші способи не ефективні. Щасти вам!!!

26.Впевнений, що непогана свого часу вийшла тема, проте, без логічного, якогось попереднього підбиття підсумків. Сам собі пообіцяв, що напишу якесь повідомлення, коли буде хоч-якийсь, нехай і негативний, але ж результат її реалізації. Так от: книга вийшла з друку 22.12.2008р і наразі реалізована у кількості, трохи більшій, ніж 250 примірників (50% від накладу). Тепер по категоріям, за якими вона дійшла до читача: 83 продано в 9 книгарнях міста (70% з них - у одній книгарні). 136 примірників реалізовано під час зустрічей з читачами у школах, коледжах, універі тощо, 14 книжок продано ВИПАДКОВО, тобто людям, які під час незапланованої зустрічі з тобою випадково дізналися, що ти щось написав і раптово їм заманулося наразі придбати твою книжку (завжди ношу з собою один примірник - на всякий випадок). З проданих в книгарнях 14 книжок вдалося "замолодити", тобто реалізувати раптовому відвідувачу книгарні за принципом "ось автор, а ось книга - не хочете ще й автограф-побажання на додаток???" Всього 2 книжки продалося через завдяки адресі мого телефону, що постійно висить на моєму сайті. Жодної книжки і дотепер не вдалося продати через 2 найбільш масові українські інтернет-книгарні. 17 книжок подаровано кільком друзям, родичам і знайомим, що приймали безпосередню участь у створенні книжки, а також людям, які, я так думав на той час, зможуть допомогти у подальшому просуванні книги. Ця остання категорія повинна бути якомога мало-чисельною, або складатися з осіб, які щиро бажають Вам творчого успіху і їм не байдужа Ваша творчість. Книжка через книгарні реалізовувалася на 95% у Чернівцях і 5% у Львові. У Львові у двох книгарнях з 9 книжок реалізовано лише 3. Достеменно знаю, що по 2 книжки в Києві та Львові, по одній в Хайфі (Ізраїль), Москві та Сургуті (Росія) - решта книг реалізована виключно в Чернівцях. Близько 80% всіх, до кого дійшла книга, жіночої статі до 30 років - вони виявилися більш, чомусь, сміливі і допитливі, ніж всі інші вікові категорії у моєму місті. Якщо комусь це цікаво, то "пробіжіться" моїми попередніми коментарями і ви зможете зробити для себе відповідні висновки стосовно друку та реалізації власної книжки самотужки в обласному центрі України.