ЗМІСТ:

- ГРА В МАРІОНЕТКИ (Муляр Юрій) -1000 ВІДОБРАЖЕНЬ МЕНЕ (Глазнєв Андрій Анатолійович) -ІНШЕ ЖИТТЯ (Бардонов Олександр Іванович) -БАРТЕР (Муляр Юрій) -БОГ (Муляр Юрій) -БРАТЕ ВСТАВАЙ (Муляр Юрій) -ВЕЛИКИЙ І МОГУТНІЙ (Варський Олександр Миколайович) -ВИПАДОК У ПРИДОРОЖНЬОМУ КАФЕ (Рискін Олександр) -ВОСКРЕСІННЯ (Філіппов Олексій) -ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ (Пасіка Христина) -ДИТИНА ПАНТАГРЮЄЛЯ (Мальгін Сергій Романович) -ДРЕВНЯ КРОВ - РІМЕЙК (Ткач Сергій feat. Муляр Юрій) -ДЯКУЮ СУСІДЕ (Тішанська Марина Антонівна ) -ЗОНА (Філіппов Олексій) -КІНЦЕВА ЗУПИНКА (Цуркан Валерій) -КОЛО РОЗБИТОГО КОРИТА (Д'яков Сергій Олександрович) -КОЛОНІЗАЦІЯ (Пащенко Олександр) -КРІЗЬ ДОЩ (Павлюк Олег) -КРАЩІ З КРАЩИХ (Муляр Юрій) -НА ЗАХИСТ ФЕНТЕЗІ (Репета Віталій) -НАВПІЛ (Муляр Юрій) -ОСТАННІЙ ЗЛЮКО (Лисенко Сергій Сергійович) -ПІДКОРЮВАЧ ПЛАНЕТ (Ратман Макс) -ПАСТИР (Павлюк Олег) -ПРИШЕСТЯ (Поляков Ігор) -РАГУ З КРОЛИКА (Карпов Леонід Євгенович) -РОБІНЗОН КЛЮЄВ (Варакін Олександр) -РОЗУМНЕ ЗАЛІЗО ВЕН ДІПА (Муляр Юрій) -СКРИНЯ (Пащенко Олександр) -ТАК ВЖЕ СТАЛОСЯ (Муляр Юрій) -ТАМ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ (Гелпрін Майк) -ХВОРА ЧАЙКА (Рудич Павло Килинович) -ЧАРАНА (Щерба Наталя)

РАГУ З КРОЛИКА (Карпов Леонід Євгенович)

- Ну, аякже, я так і знав! - його голос був сповнений сарказму та роздратування. - Варто тільки висадити розсаду самої смачної у Галактиці білокачанної капусти! І ось вам, будь ласка - навіть на цій незаселеній планеті одразу з'явиться тварюка, готова нашою капустою поживитися.
- Не тварюка, милий, а маленький симпатичний кролик, - заперечила Вона.
Він у відповідь хмикнув і знизав плечима:
- Ну, і звідки отой "маленький симпатичний кролик" з'явився?
Вона, немов не розчувши, розчулено розглядала завмерлу між яскраво-зеленим листям сіру, з великими вухами і вологим носом, істоту. А за секунду радісно заляскала в долоні і застрибала на грядці:
- А, знаю, знаю! Це напевно дарунок хлопців з орбітальної станції. На роковини нашої ферми...
Він з сумнівом захитав головою:
- З станції, кажеш? Ну, не знаю. Хоча, від тамтешнього біолога чого завгодно можна очікувати. Будь-яку тварюку у пробірці виростить і вночі підкине.
- А, неважливо, - Вона легковажно махнула рукою. - Милий, а як ми його назвемо?
Він наморщив чоло і серйозно промовив:
- Ну і питаннячко... Ця істота проникла на капустяні грядки без нашого дозволу. Якби вона належала до розумного виду, то намагалася б встановити контакт з господарями плантації. Проте цього не відбулося. Відповідно, ім'я йому - Домашня Тварина...
- Ну, милий, не перетворюйся на зануду, - протягнула Вона жалібно, - нехай буде Крол? Згодний?
- Гаразд, вмовила, - зітхнув Він, - Крол так Крол. Заготовка для рагу з кролика з тушкованою капусточкою.
І побачивши її округлені очі, розсміявся:
- Жартую, жартую.

* * *

Майже три періоди напіврозпаду умбрія Лорк вибудовував логічні ланцюжки. "Як він опинився на цій планеті?" Тейронами довершеного мозку миготіли смутні образи згадок про голосний виляск у ходовому двигуні, божевільне мерехтіння червоних аварійних вогників. Слідом виник зелений квадрат на оглядовому екрані - зона катапультування... Потім були жахливо швидко наростаючий тиск та перевантаження; останній наказ Хазяїна - самоліквідуватися. Але щось не спрацювало. Лорк зазнав катастрофи і залишився живий.
Лорк спробував розплющити очі. Це вдалося з великими труднощами. Мозок працював з тупим болем. Краще б зовсім не працював, але як його вимкнеш?! А тут ще позамежні імпульси самоліквідації вимотують не звикле до нових умов тіло.
Але Лорк живий. Живий, а отже аналізував: "Місце знаходження?" Відповідь: "Планета М6 системи Х27". Колонізована розумними з системи Г4 сім стадій назад..."
... "Хто ці дивні істоти, які виконують абсурдні, протиприродні дії навколо нього?"
Відповідь: "Істоти не належать до клану надрозумних. За характером рухів і недосконалістю зовнішнього вигляду, істота А (стоїть нерухомо, і, ворушачи зовнішніми покровами навколо горизонтальної шпарини в верхній частині тіла, відтворює звуки) - розумна. Істота Б (здійснює чудернацькі, не підвладні початковій логіці, рухи у просторі) - нерозумна..."
... "Безпосередня небезпека?"
Відповідь: "Безпосередньої небезпеки немає. Істоти, які населяють планету, стоять за розвитком значно нижче першої сходинки Єдиної Рівності, відповідно..."
Від приємних темних думок Лорк опустив захисні мембрани світлоприймачів і навіть змінив свій колір з сірого на бузковий.

* * *

- Ой, дивись! - вигукнула Вона. - Крол став фіолетовим. Він, здається, захворів.
Дійсно, кролик на капустяній грядці ставав все темнішим і темнішим, заплющив очі.
- Милий, а раптом це серйозно? Раптом він вмре? Допоможи Кролу! Адже ти у Зоряній Академії прослухав курс ветеринарії...
Він схилився над кроликом, обмацав його.
- Зовсім холодний. І пульс не намацується. Боюся помилитися, але схоже, що без термінової операції не обійтися.
- Я знаю, ти прекрасний хірург, милий. Врятуй його...
Вона заплакала. Сльози великими краплями впадали прямо на зелений лист, тонесенькою цівкою стікали додолу, на пухкий чорнозем.
- Врятуй його... Крол одужає, і я приручу його. Ми разом будемо ходити на капустяні грядки, а ти займатимешся у своїй лабораторії.
Він обережно взяв фіолетового кролика на руки і вони попрямували до невисокого червоного будиночка за сотню метрів від капустяних грядок. Дорогою Вона весь час схлипувала і шепотіла вже майже чорній, на очах втрачаючій форму, але такій прекрасній пухнастій грудці:
- Потерпи... Потерпи, Крол. Скоро ти будеш здоровий... Милий - чудовий хірург... Потерпи, зовсім трошки залишилося.

***

"... Істоти відтворюють звуки, що можуть бути класифіковані, як розумна мова. Моя помилка - істота Б теж розумна... Обидві істоти намагаються встановити контакт гранично примітивними методами... Також абсолютно очевидно, що мені надають великі почесті... Але сенс і значення більшості звуків і вчинків не зовсім ясний. Що абсолютно не важливо через низький рівень розвитку обох істот".
Лорк посинів, а потім самовдоволено перетворився на синяво-чорного. Хазяїн буде задоволений. Лорк подарує йому планету для колонізації кланом надрозумних. А у самого Лорка буде цілих два раба.

* * *

- Обережно, клади його сюди.
- Наркоз, скальпель...
Працював Він натхненно, самовіддано, вкладаючи все своє уміння у непросту працю - оперування кролика. Минуло кілька хвилин. Він пожбурив до урни рукавички, стягнув маску.
- Твій Крол помер... Якщо це можна назвати смертю.
- Мені дуже шкода...
Він сердито пробурмотів:
- Дідько забирай, що коїться на цій транскосмічній пошті - переплутують адреси, скидають вантажі без усілякої документації і інструкцій з експлуатації. Ось, подивись сюди, - Вона підійшла до розпростертої пухнастої маси, - це всього лиш живоподібний комп'ютер з функцією мімікрії. А ці іграшки одноразові і ремонту не підлягають.
- Так, милий, - сумно зітхнула Вона і додала, - а може, замовимо справжнього, живого Крола?

* * *

"... Біла, м'яка, підвищена поверхня - безсумнівно, саме почесне місце... Блискучі предмети... Це, безумовно, ритуал підношення священних предметів дорогому гостю".
Передостаннє, про що встиг подумати Лорк - що він так і не виконав наказ Хазяїна на самоліквідацію. І останнє, що промайнуло у його мозку: "Але захист від зовнішньої ліквідації повинен був спрацювати! Чому не-е-е...".

Немає коментарів: