Планетохід чхав і плювався гарячим мастилом, але вперто ліз на вершину пагорба. Підкорювач планет Гедеон Христофорович Цибіков лежав на розпеченій поверхні машини і мріяв. Гучним прізвиськом він нагородив себе сам. З дитинства він мріяв про славу косморозвідника, всесвітню популярність, натовпи шанувальників, нескінченні інтерв'ю. Доля розпорядилася так, що Гедеон став не розвідником, а розмітником. В цій же роботі нічого героїчного не було - буденне прозаїчне розміщення" маячків" вздовж космічних маршрутів. Це абсолютно не засмучувало Цибікова: там, на далекій Землі, кожного з астронавтів зустрічали, як героя. Чим конкретно займався він в космосі, нікого не цікавило, особливо далекі від цих запитань були захоплюючі земні красуні. Про них, якраз і мріяв Підкорювач планет.
Сірі очі астронавта своїм виразом позначали крайню ступінь романтичної задумливості. Злегка повні губи беззвучно повторювали ліричні вірші. Вогняне-руде волосся заповнювало майже весь об'єм гермошолома і прагнули закрити виднокрай. Звичним рухом Гедеон спробував прибрати з очей непокірний чубчик, але грюкнувся рукавичкою по склу. Гермошолом створював масу незручностей і, на пересердя Підкорювача планет, не давав спльовувати за борт на коричневі валуни місцевого ландшафту. З цим доводилося миритися, так як розріджена атмосфера планети не дозволяла обходитися без скафандра.
Завдання було нескладним: потрібно доставити "маячок" від місця посадки зорельота до вершини ближчого пагорба. Кілометрів п'ятнадцять від сили. Більша частина маршруту - піщана рівнина, потім похилий схил і тільки у самому кінці - важка кам'яниста ділянка. Планетохід доставить устаткування до місця призначення години за дві.
Насправді "планетоходами" називали громіздкі апарати на широких великих колесах. Створені вони були давним-давно, і їхнє справжнє призначення забулося. Товстезні, просякнуті пилом, інструкції зберегли таємницю їхнього призначення, так як ніхто не ризикував прочитати їх до кінця. Статутом космічної служби передбачалося у обов'язковому порядку тримати ці апарати на борту. З законом ніхто не сперечався, хоча більшість астронавтів з великим задоволенням замінили даремні машини чимось більш корисним.
Розмітники швидко знайшли застосування дивним апаратам. Лозунг: "Краще погано їхати, ніж добре йти", - записаний золотими буквами у їхніх серцях. За певної вправності на злегка похилій поверхні "планетохода" можна було добре розташуватися і навіть прихопити з собою невеличкий вантаж. Ні кабіни, ні важелів управління у машин не було, зате вона підкорялася голосовим командам.
Цибіков подивився на годинник. Ще хвилин двадцять і імпровізований транспортний засіб забереться на вершину. Півгодини на установку "маячка" і завдання буде виконано. А потім знову чорна безодня космосу, довгі стрибки крізь простір, анабіоз, маневрування над новою планетою. Довга і нудна робота, і нагорода за все - пошана та повага після повернення. А брак героїчних пригод і гострих відчуттів добере фантазія.
- Все! Далі не поїду, - не очікувано подав голос старенький планетохід. Шестерні коліс останній раз жалібно рипнули і застигли.
- Що значить: "не поїду"? - невідомо чому більше здивувався Гедеон Христофорович: умінню планетохода розмовляти чи неочікуваному прояву свавілля. - Проклята залізяка, ти мені всі плани зриваєш!
- Втомився. Залізо теж втомлюється. Добре би просто в гору, а то ж і твою тушу на горбу тягну. Немає більше ніяких сил!
У Цибікова завжди були напружені стосунки з технікою. То електробритва відчує у собі талант візажиста-екстремала, то кавоварка почне терміново готуватися до старту у міжзоряний простір. Гедеон філософськи сприймав вибрики долі і не сильно засмучувався. Обізнані люди вчасно ліквідовували наслідки заколоту машин, і життя продовжувалося далі.
Цього разу все видалося значно серйозніше. Браві хлопці з ремонтної бригади далеко. Телефон служби спасіння на таких відстанях не діє. Навіть елементарного довідника чи інструкції з експлуатації поряд немає. Перші спроби самостійного рішення проблеми вмерли внаслідок інформаційного голоду. Гедеон не знав з чого почати. Він вкрився липким, рясним потом, але так і не пригадав ні назви основних вузлів, ні принцип дії планетохода. Спосіб переходу на ручне управління видався взагалі за межею розуміння.
Проте цілком недоречно у пам'яті сплив і пригрозив сухеньким пальчиком викладач механіки Ісидор Євлампійович: "В суперечці машини і людини переможцем повинна бути людина. Вчіть матчастину!" Гедеон поморщився: "Легко противному старому видавати лозунги! Спробував би він опинитися на моєму місці. Навколо жодної душі, поряд "стомлена" залізяка, а у перспективі – невиконане завдання. Важка геройська доля!"
Цибіков оцінив пройдену відстань. З-під долоні подивився на вершину пагорба. Перемножив отримані дані на вагу "маячка". Результат видався невтішний. Продовжити рух з устаткуванням важкувато, а кинути все до бісової матері і повернутися додому без нічого - зганьбити себе і з величезною вірогідністю потрапити під службове розслідування. А там і до Місячної каторги недалеко! Гедеон мерзлякувато зіщулився.
Підкорювач планет кілька раз обійшов навколо бунтівного апарата, спробував зрушити його з місця, покопав ажурні колеса. Дуже довго досліджував обшивку планетохода на предмет отримання доступу до ручного управління. Все було безрезультатно. З відчаю Цибіков вирішив почати дипломатичні перемовини, в яких вважав себе неперевершеним спеціалістом:
- Хочеш, я тобі масло поміняю, коли повернемося? - вимовив він вкрадливим голосом, - іржу відчищу, лампочки протру, контакти перевірю?
- Не потрібні мені твої подачки, людина! Залиш мене. Дай вмерти гідно.
- Чи не за рано ти вмирати зібрався? Ти ж ще о-го-го!
- Я зовсім не "о-го-го"! Я Спеціалізована Інтелектуальна Машина на Самохідному ходу! Якщо ти не знав. СІМС! Моя місія - встановлювати контакт з позаземними цивілізаціями, а не катати пухлих астронавтів.
- А невже люди не можуть самостійно спілкуватися з прибульцями?
- Мої розробники були іншої думки.
- Не впевнений, що залізяка на коліщатках краще за живу людину.
- Окрім величезних знань знаний про людські цивілізації ми наділені
дипломатичним тактом і терпінням, але всьому приходить кінець! Використовувати СІМС для перевезення, та ще й упиратися у своєму невігластві. Це понад всяку міру!
- Ну, досить вередувати і ображатися. Ти ж сам, мабуть, знаєш, що позаземних цивілізацій мізерно мало. По суті, ще жодної не виявили. А даремних речей в космосі бути не повинно. Тому і використовуємо тебе з прикладною метою, а не ... - Цибіков запнувся, намагаючись підібрати потрібне слово.
- Дякую і на тому, - проскреготав СІМС. - Тепер у вас не буде потреби тягати з собою непотрібний баласт, тобто мене. Я залишаюся на цій планеті і далі не зрушу ані на пів метра. Буду готуватися до виконання своєї місії!
- Це абсолютно неможливо. Мене за втрату казенного майна під суд віддадуть! Гедеон сумнівався, що у машини може бути совість, але на всяк випадок вирішив до неї апелювати.
- А що мені до цього? Моя задача - встановити контакт з позаземною цивілізацією. Опікуватися кар'єрою молодих недоучок - звільняйте
Цибіков глибоко зітхнув. Подвиг став неминучим. Молодий розмітник взяв "маячок" зручніше і пішов розміреним кроком в бік пагорба. Чим ближче була заповітна мета, тим важче давався кожний крок. Кілька раз Цибіков ледь не впав. Чоботи скафандра то і діло прагнули зачепитися за дивні горбки, мальовничо розсипані тут і там. Піт водоспадом струменів червоним від натуги обличчям. Час зупинився. Тільки пил, пісок, каміння та вантаж, що тягнув до землі. Цибікову здалося, що минула ціла вічність, перед тим, як він з невимовним полегшенням звалив свою ношу у заздалегідь зазначене місце. Неземне блаженство попрямувало випрямленою спиною.
- Смітимо? - виразно вимовив чийсь голос.
Система життєзабезпечення скафандра працювала відмінно, тому списати почутий голос на галюцинацію внаслідок нестачі кисню не сталося. "Напевне, я сильно перевтомився", - подумав Цибіков.
- Я щось незрозуміле спитав? – знову промовив голос, але уже більш суворо. – Це чиє іржаве громаддя там валяється і круглявка ось та, блистюча - чия? Прибирати хто буде?!!
Цибіков, наскільки це дозволяв скафандр, покрутив головою. Потім вирішив розвернутися на місці, але вийшло достатньо незграбно. До самого горизонту як і раніше, простиралась безжиттєва пустеля.
- Або ти припиниш свої дикі тубільні танці, або я тебе арештую за агресивність і спробу замаху на представника влади!
Нарешті, Гедеон здогадався подивитися під ноги. Прямо перед ним на задніх лапках стояв невеликий хом'ячок і зловтішно всміхався. В маленьких лапках було затиснуте щось, схоже на запальничку.
- Як ти тут опинився, малюк? - Цибіков присів навпочіпки і потягнувся до звірятка, бажаючи всадовити його на долоню.
Електричний заряд пройняв Гедеона Христофоровича від маківки до п'ят.
- Стояти! Струнко! Відповідати швидко! Ім’я, прізвище, прізвисько! Рід занять, мета прибуття! - хом’ячок став загрозливо наступати.
- Гедеон Цибіков. Підкорювач планет. Розмітник. Установка "маячка"! - слова вилітали з землянина проти його волі.
Хом'якові оченятка-намистинки блиснули нездоровим вогнем:
- Хм. Ну, зараз ми подивимося, який ти підкорювач...
* * *
- Ти щось казав на рахунок контакту з позаземними цивілізаціями? - від прудкого бігу Цибіков задихався і проковтував закінчення. СІМС відповів гордим мовчанням.
- Так ось! Я тільки що ніс до носу стикнувся з хом’ячком - інопланетянином!
- Ти чим снідав перед посадкою?
- Це не галюцинація! Я сам з ним тільки що розмовляв!
- Вибач, людина. Я не думав, що моя відмова від співробітництва так вплине на твою психіку.
- Я абсолютно нормальний, - прогарчав Гедеон, - На цій планеті мешкають розумні хом’ячки! Ти повинен негайно направиться туди і налагодити контакт! Це ж твоє призначення?
- Людина, наскільки я зрозумів, ти вже зробив це. Мої послуги не знадобилися.
- У мене нічого не вийшло. Вірніше вийшло, але не зовсім так, як треба. Їм щось не сподобалося, - Цибіков судомно обернувся.
Над пагорбом звилася хмара пилу, піднята тисячами лапок розсерджених хом'яків. "Маячок" за красивою траєкторією пролетів повз Гедеона і розбився об найближчу скелю.
- А-а-а! Врятуй мене!!!
* * *
Зореліт екстрено стартував, уносячи переляканого Гедеона. СІМС зник у хмарі пилу і піску, піднятому струменем розпеченої плазми. Його урочистий голос, сповіщаючи про досягнення людської цивілізації, і радості зустрічі з братами по розуму, з кожною секундою ставав все глухішим, поки руде живе море розлючених крихітних тіл не поглинуло планетохід повністю.
За бажання Ви можете ще почитати твори цього автора на http://zhurnal.lib.ru/r/ratman_m/
Сірі очі астронавта своїм виразом позначали крайню ступінь романтичної задумливості. Злегка повні губи беззвучно повторювали ліричні вірші. Вогняне-руде волосся заповнювало майже весь об'єм гермошолома і прагнули закрити виднокрай. Звичним рухом Гедеон спробував прибрати з очей непокірний чубчик, але грюкнувся рукавичкою по склу. Гермошолом створював масу незручностей і, на пересердя Підкорювача планет, не давав спльовувати за борт на коричневі валуни місцевого ландшафту. З цим доводилося миритися, так як розріджена атмосфера планети не дозволяла обходитися без скафандра.
Завдання було нескладним: потрібно доставити "маячок" від місця посадки зорельота до вершини ближчого пагорба. Кілометрів п'ятнадцять від сили. Більша частина маршруту - піщана рівнина, потім похилий схил і тільки у самому кінці - важка кам'яниста ділянка. Планетохід доставить устаткування до місця призначення години за дві.
Насправді "планетоходами" називали громіздкі апарати на широких великих колесах. Створені вони були давним-давно, і їхнє справжнє призначення забулося. Товстезні, просякнуті пилом, інструкції зберегли таємницю їхнього призначення, так як ніхто не ризикував прочитати їх до кінця. Статутом космічної служби передбачалося у обов'язковому порядку тримати ці апарати на борту. З законом ніхто не сперечався, хоча більшість астронавтів з великим задоволенням замінили даремні машини чимось більш корисним.
Розмітники швидко знайшли застосування дивним апаратам. Лозунг: "Краще погано їхати, ніж добре йти", - записаний золотими буквами у їхніх серцях. За певної вправності на злегка похилій поверхні "планетохода" можна було добре розташуватися і навіть прихопити з собою невеличкий вантаж. Ні кабіни, ні важелів управління у машин не було, зате вона підкорялася голосовим командам.
Цибіков подивився на годинник. Ще хвилин двадцять і імпровізований транспортний засіб забереться на вершину. Півгодини на установку "маячка" і завдання буде виконано. А потім знову чорна безодня космосу, довгі стрибки крізь простір, анабіоз, маневрування над новою планетою. Довга і нудна робота, і нагорода за все - пошана та повага після повернення. А брак героїчних пригод і гострих відчуттів добере фантазія.
- Все! Далі не поїду, - не очікувано подав голос старенький планетохід. Шестерні коліс останній раз жалібно рипнули і застигли.
- Що значить: "не поїду"? - невідомо чому більше здивувався Гедеон Христофорович: умінню планетохода розмовляти чи неочікуваному прояву свавілля. - Проклята залізяка, ти мені всі плани зриваєш!
- Втомився. Залізо теж втомлюється. Добре би просто в гору, а то ж і твою тушу на горбу тягну. Немає більше ніяких сил!
У Цибікова завжди були напружені стосунки з технікою. То електробритва відчує у собі талант візажиста-екстремала, то кавоварка почне терміново готуватися до старту у міжзоряний простір. Гедеон філософськи сприймав вибрики долі і не сильно засмучувався. Обізнані люди вчасно ліквідовували наслідки заколоту машин, і життя продовжувалося далі.
Цього разу все видалося значно серйозніше. Браві хлопці з ремонтної бригади далеко. Телефон служби спасіння на таких відстанях не діє. Навіть елементарного довідника чи інструкції з експлуатації поряд немає. Перші спроби самостійного рішення проблеми вмерли внаслідок інформаційного голоду. Гедеон не знав з чого почати. Він вкрився липким, рясним потом, але так і не пригадав ні назви основних вузлів, ні принцип дії планетохода. Спосіб переходу на ручне управління видався взагалі за межею розуміння.
Проте цілком недоречно у пам'яті сплив і пригрозив сухеньким пальчиком викладач механіки Ісидор Євлампійович: "В суперечці машини і людини переможцем повинна бути людина. Вчіть матчастину!" Гедеон поморщився: "Легко противному старому видавати лозунги! Спробував би він опинитися на моєму місці. Навколо жодної душі, поряд "стомлена" залізяка, а у перспективі – невиконане завдання. Важка геройська доля!"
Цибіков оцінив пройдену відстань. З-під долоні подивився на вершину пагорба. Перемножив отримані дані на вагу "маячка". Результат видався невтішний. Продовжити рух з устаткуванням важкувато, а кинути все до бісової матері і повернутися додому без нічого - зганьбити себе і з величезною вірогідністю потрапити під службове розслідування. А там і до Місячної каторги недалеко! Гедеон мерзлякувато зіщулився.
Підкорювач планет кілька раз обійшов навколо бунтівного апарата, спробував зрушити його з місця, покопав ажурні колеса. Дуже довго досліджував обшивку планетохода на предмет отримання доступу до ручного управління. Все було безрезультатно. З відчаю Цибіков вирішив почати дипломатичні перемовини, в яких вважав себе неперевершеним спеціалістом:
- Хочеш, я тобі масло поміняю, коли повернемося? - вимовив він вкрадливим голосом, - іржу відчищу, лампочки протру, контакти перевірю?
- Не потрібні мені твої подачки, людина! Залиш мене. Дай вмерти гідно.
- Чи не за рано ти вмирати зібрався? Ти ж ще о-го-го!
- Я зовсім не "о-го-го"! Я Спеціалізована Інтелектуальна Машина на Самохідному ходу! Якщо ти не знав. СІМС! Моя місія - встановлювати контакт з позаземними цивілізаціями, а не катати пухлих астронавтів.
- А невже люди не можуть самостійно спілкуватися з прибульцями?
- Мої розробники були іншої думки.
- Не впевнений, що залізяка на коліщатках краще за живу людину.
- Окрім величезних знань знаний про людські цивілізації ми наділені
дипломатичним тактом і терпінням, але всьому приходить кінець! Використовувати СІМС для перевезення, та ще й упиратися у своєму невігластві. Це понад всяку міру!
- Ну, досить вередувати і ображатися. Ти ж сам, мабуть, знаєш, що позаземних цивілізацій мізерно мало. По суті, ще жодної не виявили. А даремних речей в космосі бути не повинно. Тому і використовуємо тебе з прикладною метою, а не ... - Цибіков запнувся, намагаючись підібрати потрібне слово.
- Дякую і на тому, - проскреготав СІМС. - Тепер у вас не буде потреби тягати з собою непотрібний баласт, тобто мене. Я залишаюся на цій планеті і далі не зрушу ані на пів метра. Буду готуватися до виконання своєї місії!
- Це абсолютно неможливо. Мене за втрату казенного майна під суд віддадуть! Гедеон сумнівався, що у машини може бути совість, але на всяк випадок вирішив до неї апелювати.
- А що мені до цього? Моя задача - встановити контакт з позаземною цивілізацією. Опікуватися кар'єрою молодих недоучок - звільняйте
Цибіков глибоко зітхнув. Подвиг став неминучим. Молодий розмітник взяв "маячок" зручніше і пішов розміреним кроком в бік пагорба. Чим ближче була заповітна мета, тим важче давався кожний крок. Кілька раз Цибіков ледь не впав. Чоботи скафандра то і діло прагнули зачепитися за дивні горбки, мальовничо розсипані тут і там. Піт водоспадом струменів червоним від натуги обличчям. Час зупинився. Тільки пил, пісок, каміння та вантаж, що тягнув до землі. Цибікову здалося, що минула ціла вічність, перед тим, як він з невимовним полегшенням звалив свою ношу у заздалегідь зазначене місце. Неземне блаженство попрямувало випрямленою спиною.
- Смітимо? - виразно вимовив чийсь голос.
Система життєзабезпечення скафандра працювала відмінно, тому списати почутий голос на галюцинацію внаслідок нестачі кисню не сталося. "Напевне, я сильно перевтомився", - подумав Цибіков.
- Я щось незрозуміле спитав? – знову промовив голос, але уже більш суворо. – Це чиє іржаве громаддя там валяється і круглявка ось та, блистюча - чия? Прибирати хто буде?!!
Цибіков, наскільки це дозволяв скафандр, покрутив головою. Потім вирішив розвернутися на місці, але вийшло достатньо незграбно. До самого горизонту як і раніше, простиралась безжиттєва пустеля.
- Або ти припиниш свої дикі тубільні танці, або я тебе арештую за агресивність і спробу замаху на представника влади!
Нарешті, Гедеон здогадався подивитися під ноги. Прямо перед ним на задніх лапках стояв невеликий хом'ячок і зловтішно всміхався. В маленьких лапках було затиснуте щось, схоже на запальничку.
- Як ти тут опинився, малюк? - Цибіков присів навпочіпки і потягнувся до звірятка, бажаючи всадовити його на долоню.
Електричний заряд пройняв Гедеона Христофоровича від маківки до п'ят.
- Стояти! Струнко! Відповідати швидко! Ім’я, прізвище, прізвисько! Рід занять, мета прибуття! - хом’ячок став загрозливо наступати.
- Гедеон Цибіков. Підкорювач планет. Розмітник. Установка "маячка"! - слова вилітали з землянина проти його волі.
Хом'якові оченятка-намистинки блиснули нездоровим вогнем:
- Хм. Ну, зараз ми подивимося, який ти підкорювач...
* * *
- Ти щось казав на рахунок контакту з позаземними цивілізаціями? - від прудкого бігу Цибіков задихався і проковтував закінчення. СІМС відповів гордим мовчанням.
- Так ось! Я тільки що ніс до носу стикнувся з хом’ячком - інопланетянином!
- Ти чим снідав перед посадкою?
- Це не галюцинація! Я сам з ним тільки що розмовляв!
- Вибач, людина. Я не думав, що моя відмова від співробітництва так вплине на твою психіку.
- Я абсолютно нормальний, - прогарчав Гедеон, - На цій планеті мешкають розумні хом’ячки! Ти повинен негайно направиться туди і налагодити контакт! Це ж твоє призначення?
- Людина, наскільки я зрозумів, ти вже зробив це. Мої послуги не знадобилися.
- У мене нічого не вийшло. Вірніше вийшло, але не зовсім так, як треба. Їм щось не сподобалося, - Цибіков судомно обернувся.
Над пагорбом звилася хмара пилу, піднята тисячами лапок розсерджених хом'яків. "Маячок" за красивою траєкторією пролетів повз Гедеона і розбився об найближчу скелю.
- А-а-а! Врятуй мене!!!
* * *
Зореліт екстрено стартував, уносячи переляканого Гедеона. СІМС зник у хмарі пилу і піску, піднятому струменем розпеченої плазми. Його урочистий голос, сповіщаючи про досягнення людської цивілізації, і радості зустрічі з братами по розуму, з кожною секундою ставав все глухішим, поки руде живе море розлючених крихітних тіл не поглинуло планетохід повністю.
За бажання Ви можете ще почитати твори цього автора на http://zhurnal.lib.ru/r/ratman_m/
Немає коментарів:
Дописати коментар