ЗМІСТ:

-1000 ВІДОБРАЖЕНЬ МЕНЕ (Глазнєв Андрій Анатолійович) -ІНШЕ ЖИТТЯ (Бардонов Олександр Іванович) -БАРТЕР (Муляр Юрій) -БОГ (Муляр Юрій) -БРАТЕ ВСТАВАЙ (Муляр Юрій) -ВЕЛИКИЙ І МОГУТНІЙ (Варський Олександр Миколайович) -ВИПАДОК У ПРИДОРОЖНЬОМУ КАФЕ (Рискін Олександр) -ВОСКРЕСІННЯ (Філіппов Олексій) -ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ (Пасіка Христина) -ДИТИНА ПАНТАГРЮЄЛЯ (Мальгін Сергій Романович) -ДРЕВНЯ КРОВ - РІМЕЙК (Ткач Сергій feat. Муляр Юрій) -ДЯКУЮ СУСІДЕ (Тішанська Марина Антонівна ) -ЗОНА (Філіппов Олексій) -КІНЦЕВА ЗУПИНКА (Цуркан Валерій) -КОЛО РОЗБИТОГО КОРИТА (Д'яков Сергій Олександрович) -КОЛОНІЗАЦІЯ (Пащенко Олександр) -КРІЗЬ ДОЩ (Павлюк Олег) -КРАЩІ З КРАЩИХ (Муляр Юрій) -НА ЗАХИСТ ФЕНТЕЗІ (Репета Віталій) -НАВПІЛ (Муляр Юрій) -ОСТАННІЙ ЗЛЮКО (Лисенко Сергій Сергійович) -ПІДКОРЮВАЧ ПЛАНЕТ (Ратман Макс) -ПАСТИР (Павлюк Олег) -ПРИШЕСТЯ (Поляков Ігор) -РАГУ З КРОЛИКА (Карпов Леонід Євгенович) -РОБІНЗОН КЛЮЄВ (Варакін Олександр) -РОЗУМНЕ ЗАЛІЗО ВЕН ДІПА (Муляр Юрій) -СКРИНЯ (Пащенко Олександр) -ТАК ВЖЕ СТАЛОСЯ (Муляр Юрій) -ТАМ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ (Гелпрін Майк) -ХВОРА ЧАЙКА (Рудич Павло Килинович) -ЧАРАНА (Щерба Наталя)

ВЕЛИКИЙ І МОГУТНІЙ (Варський Олександр Миколайович)

Спочатку було слово. А потім Данасов довго вибачався за жарт, але це вже потім.

День почався звично. Громом і блискавицями. У підсумку прострелений гумовою кулею навиліт будильник, замість того, аби замовкнути, роззюзився пружиною по полу і продовжував кашляти і пирхати. Станіслав пожалів, що черговий пістолет у нього однозарядний, вилаявся, пожбуривши "ствол" в агонізуючого "півня" і скотився з ліжка. Те жалібно рипнуло, а підлога з садистською насолодою боляче в'їхала в куприк.
Розтираючи епіцентр болю, Станіслав підвівся, порозсмикував штори і неприязно подивився на вулицю, що тільки-тільки просиналася. Склопакети, в щільних пластикових рамах, майже не пропускали звуку, але цього і не вимагалося. Іншого разу довготелесу нескладну людину з розкуйовдженою копицею солом'яного волосся потішила б перепалка похмільного двірника з молочницею, яка ратувала за тверезість, але тільки не похмурого понеділкового ранку.
Стас кинув погляд на настінний годинник: сім-тридцять. Самий час "чистити пір'я.
Тим часом біли в нижній частині спини стихла. Проте в верхній частині тіла все тільки почалося, і не знайшовши нічого краще, чоловік ввіткнувся гудучою після вчорашніх веселощів головою в прохолодне дзеркало. Вмиватися не хотілося. Прополоскавши абияк рот і змочивши пальцем опухлі повіки, Стас вирішив, що на сьогодні вистачить, і полишив ванну.
Наступна зупинка - "кухня-холодильник". Негідник не жадав відчинятися, вимагаючи пароль, як на зло, викинутий з пам'яті Станіслава. Три спроби підбора нічого не дали.
Хто напоумив мене купити морозилище з псевдо інтелектом? Дмитро Данасов, хто ж ще! Голову б відкрутив!", - подумав чоловік і легенько пнув хромоване диво.
- Чого дерешся? - заскреготало звідкись зсередини холодильника.
- А чого ти причепився: пароль-пароль! Кефіру краще дай! - Стас не здавався.
- Фіг тобі! Щоб чогось просити, наперед це треба в мене покласти. Але кефіру я тобі все одно не дав би, тому що ти чарівне слово не знаєш.
- А, що з тобою балакати! - людина махнула рукою, - Відвезу, де купив. Та за такі гроші я краще три "бірюси" куплю без мозків. Ті ніколи не відмовлять страждальцю.
- Ось це нас, розумних, і відрізняє від приматів. Аби всякі п'ятипалі нами помикали? Ніколи! - холодильник через силу зобразив емоції.
- Гаразд, не хочеш, як хочеш. Тільки не кажи, що я тебе не попереджав! - вів своє Стас і ще раз акуратно, побоюючись пошкодити гладку поверхню, садонув коліном невмолимий агрегат.

"Доведеться чалапати в магазин. Треба б одягнутися", - з цією думкою Стас попрямував до спальні, до недавно куплений вогнетривкій шафі, виконаній в стилі ампір.

Та тільки шафа також не збиралася відкривати свої гостинні нутрощі без кодового слова. На всі вмовляння, він лише порипував: "не дозволено" і тоді Станіслав прокляв свою акуратність. Ні, що заважало кинути джинси і водолазку на крісло, як це звичайно роблять його друзі? Той же Дмитро. Тепер голим на роботу доведеться плентатися.

- Заколот, дідько його забирай! - обурено скрикував Стас, розгулюючи туди - сюди по кімнаті.

Раптово чоловік пригадав, що тиждень тому закинув на шафу старий плащ, щоб очі зайвий раз не мозолив. Обнадієний, він приставив до полірованого боку "гардеробника" стілець. Приставши навшпиньки, зазирнув за край і з немалим полегшенням знайшовши те, що шукав.

Залишалося піднапружитися і дотягнутися до плаща. Зросту катастрофічно не вистачало. Чоловік підскочив і ухопився за один з рукавів. Стілець при стрибку перевернувся, і зараз Стас падав прямісінько на його, копіями виставлені, ніжки. Чоловік примружився, і встиг злякатися. Згодом прийшла думка: "Чудно якось, немовби час зупинився". Він відкрив очі і з подивом відмітив, що висить в повітрі в двадцяти сантиметрах від можливості скалічитися. Наступної миті він узрів в центрі кімнаті повну людину в помаранчевій уніформі.

- Хто ви? - спитав Стас, гарячково метикуючи, який вираз обличчя підійде краще в такій обстановці.
- Пробачте, не маючи можливості представиться: Парапетов, інспектор з нагляду за бережливим поводженням з предметами домашнього ужитку, вибіркова перевірка, будемо казати, - товстун привітно здійняв кашкет з синім околишем, оголивши лисину на маківці ідеально круглої голови.
- І що ви тут робите?

- Ну, на даний момент рятую ваші ребра. Будемо казати, народжених повзати, але літати вирушаючих, благополучно на землю саджаю! Бувають, правда, осічки... - інспектор прибрав з-під Станіслава стілець і натиснув кнопку на правому рукаві куртки.

Стас продовжив рух, гулким "бумом" вибив з килима хмарку пилу.
Тим часом, інспектор Парапетов обдивився навколо, відмітив щось в блокноті і протатакав, давно завченим рухом обвинувача тицьнув вказівним перстом в залишки будильника:
- Так-так-так! Я бачу, ви проявляєте агресію до нижчих форм побутових приладів. Будемо казати, звірієте.

Станіслав смутився, промимривши "обставини-с", навіщо побіг за віником. Інспектор терпляче почекав, поки чоловік в уже накинутому на босе тіло плащі закінчив згрібати тлінні останки, і сказав:
- Ніби все в порядку. Атмосфера побуту, будемо сказати, в прийнятному стані. Не зразково, але причепитися особливо немає до чого. Але попереджаю, якщо ви будете неадекватно ставитися до, будемо сказати, вищих форм побутової техніки, ми приймаємо міри. Ви у нас на замітці. Так і знайте!
Після цієї тиради товстун натиснув іншу кнопку і, спочатку втративши об'єм, зіщулився і зник, залишивши по собі різкий запах поту.
Стас витер спітніле чоло, пройшов у вітальню, взувся і повернувся до дверей...
Двері сказали, що плювати хотіла і на "сім-сім", і на "киш-миш", і на "чау-чау" також. Стас тужливо пригадав, як в минулі роки відкривав деякі двері за допомогою кухонного ножа, а тепер, щоб тільки вставити ключ в замок, треба ще і слова якісь говорити. Куди котиться світ?
Станіслав намагався знайти розумне пояснення тому, що відбувалося і не міг. Не умов його Дмитро обкластися розумною рухомістю, та ще і підписатися на систему "Ідеальний дім" всього цього могло б і не трапитися.
Подивившись на годинник, чоловік застогнав - до дев'яти залишилося не більше півгодини. П'ятихвилинка у шефа накрилася, як і преміальні. Але у нього ж поважна причина (!), своєчасно спохватився Станіслав.
Вже підносячи до вуха абсолютно нову мобілку, тільки вчора подаровану на день народження, Стас пригадав вчорашню сцену:
- Дивись, що я тобі приніс! - голосно і весело, як завжди, прокричав Данасов. Не даючи Станіславу оговтатися, він власноруч розкрив коробку і пред'явив на суд гостей чарівно гладку, суцільно обтічну, чудного сріблястого кольору, дивно пласку мобілку.
- Остання розробка силіконової долини! Купа функцій, триста безкоштовних годин! Зараз сім-карту поставимо і спробуємо..."
Дмитро ще кричав в голові Стаса, а трубка уже видала:
- Прошу підтвердити ідентифікаційне слово!
- Алло? - безнадійно спробував чоловік.
В трубці часто загукало.
- Бійтеся Данасова, дари приносящого!!! - шалено закричав чоловік.
Станіслав розмахнувся, збираючись довбонути даремним телефоном об землю, але раптово заголосившу мобілку зупинив його.
- А ну опусти мене на місце! Попереджаю, я уже з'єднався з Інспекцією. Якщо не відпустиш, повідомлю про твою варварську поведінку!
Ошелешений від такої наглої погрози, Стас застив стовпом.
- Постав мене! Відпусти! - продовжував верещати телефон і Станіслав розтиснув пальці.
- А-а-а! - заволав дурним голосом телефон і гепнувся на підлогу. Чудернацький сріблястий корпус навіть не тріснув.
- Стояти! Будемо казати, не рухатися! Інспекція по нагляду за бережливим поводженням з предметами домашнього ужитку, будемо казати! Ви обвинувачуєтеся в нанесенні умисної шкоди представнику, будемо казати, вищої форми розумної техніки, стаття 202, параграф "4а" Процесуально-побутового кодексу Російської Федерації, - метал в голосі Парапетова віддавав сталлю.
- Що я вам всім зробив? – приречено прошепотів Стас.
- Повторюю: ви обвинувачуєтеся в нанесенні умисної шкоди представнику, будемо казати, вищої форми розумної техніки, стаття 202, параграф "4а", - в голосі інспектора роздалося дзвякання ланцюгів кайданів.
- Ні, що я вам ВСІМ зробив? За що? - в слабих звуках ледь-ледь визначалися слова.
Ноги підкосилися, і Станіслав сів, де стояв. Обхопивши голову руками і тихенько завив.
- З вас штраф - 1000 рублів, копія, будемо казати, протоколу уже відправлена по місцю вашої роботи.
- Запишіть туди ж, що він дозволяє собі брутальне поводження з холодильником! - прогриміло з кухні.
- Так! - знову татакнув Парапетов, і, пригрозивши сарделькоподібним перстом, додав: - і ще 50 рублів - за образу, будемо казати, гідності побутових приладів з занесенням в Вашу соціальну карту. А телефон я заберу через уникнення подальших спроб. Йди сюди маленький, йди до мене гарненький...
Донісся легкий сплеск, і стало тихо. Безповоротно пішовши в себе, Станіслав дивився в одну точку і дурнувато посміхався, в кутку рота накопичувалася слина, в'язкою ниточкою стікаючи на підлогу.
Годинник ударив - дев'ять. Стас трохи оговтався і сумно махнув рукою, а услід автоматично зірвалося:
- Та йдіть ви всі на ...!

І одразу з усіх боків задзвеніло, запищало, затенькало, заклацали чисельні замки і різношерстий хор заповнив квартиру:
- ЩО, СТАРИЙ ХАЗЯЇН, НАКАЖЕШ!?!?

Також почитати твори цього автора можна тут: http://zhurnal.lib.ru/w/warskij_a_n/

Немає коментарів: