ЗМІСТ:

- ГРА В МАРІОНЕТКИ (Муляр Юрій) -1000 ВІДОБРАЖЕНЬ МЕНЕ (Глазнєв Андрій Анатолійович) -ІНШЕ ЖИТТЯ (Бардонов Олександр Іванович) -БАРТЕР (Муляр Юрій) -БОГ (Муляр Юрій) -БРАТЕ ВСТАВАЙ (Муляр Юрій) -ВЕЛИКИЙ І МОГУТНІЙ (Варський Олександр Миколайович) -ВИПАДОК У ПРИДОРОЖНЬОМУ КАФЕ (Рискін Олександр) -ВОСКРЕСІННЯ (Філіппов Олексій) -ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ (Пасіка Христина) -ДИТИНА ПАНТАГРЮЄЛЯ (Мальгін Сергій Романович) -ДРЕВНЯ КРОВ - РІМЕЙК (Ткач Сергій feat. Муляр Юрій) -ДЯКУЮ СУСІДЕ (Тішанська Марина Антонівна ) -ЗОНА (Філіппов Олексій) -КІНЦЕВА ЗУПИНКА (Цуркан Валерій) -КОЛО РОЗБИТОГО КОРИТА (Д'яков Сергій Олександрович) -КОЛОНІЗАЦІЯ (Пащенко Олександр) -КРІЗЬ ДОЩ (Павлюк Олег) -КРАЩІ З КРАЩИХ (Муляр Юрій) -НА ЗАХИСТ ФЕНТЕЗІ (Репета Віталій) -НАВПІЛ (Муляр Юрій) -ОСТАННІЙ ЗЛЮКО (Лисенко Сергій Сергійович) -ПІДКОРЮВАЧ ПЛАНЕТ (Ратман Макс) -ПАСТИР (Павлюк Олег) -ПРИШЕСТЯ (Поляков Ігор) -РАГУ З КРОЛИКА (Карпов Леонід Євгенович) -РОБІНЗОН КЛЮЄВ (Варакін Олександр) -РОЗУМНЕ ЗАЛІЗО ВЕН ДІПА (Муляр Юрій) -СКРИНЯ (Пащенко Олександр) -ТАК ВЖЕ СТАЛОСЯ (Муляр Юрій) -ТАМ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ (Гелпрін Майк) -ХВОРА ЧАЙКА (Рудич Павло Килинович) -ЧАРАНА (Щерба Наталя)

БОГ (Муляр Юрій)

    Я, як і більшість з вас, такий же законослухняний громадянин, але на дух не переношу професійних політиків, і ця новела про те, до чого може призвести, до пори необмежена ніким і нічим, наявність безмежної влади. Якщо дипломат бреше, то робить це заради інтересів своєї країни, професійний же політик бреше завжди і скрізь, і тільки заради вдоволення власного комплексу неповноцінності. Прошу взяти до уваги, що мова йде про людей, які заробляють на життя політичною діяльністю, а не про тих, хто випадково (непрофесійно) потрапив у політику, і намагається змінити наше життя на краще. Я маю на увазі музикантів, акторів, інших діячів науки або мистецтва чи молодь, яка вперше торкнулася політики і яка щиро, від душі, прагне надати їй “людське обличчя.

МАРЛОН ГАРБО ПЕРШИЙ, єдиний і всемогутній. Наймогутніший відтоді, як люди усвідомили себе людьми. Нарешті найсмертоносніша зброя винайдена і вона у мене в руках. І не просто в руках, а я вже неодноразово доводив людству її силу та міць. Нерозумні люди, замість того, аби прийняти мої справедливі умови, намагались боротися. Ще нещодавно вони сподівалися на перемогу, але саме сьогодні нарешті усвідомили, що даремно опиратися після того, як перестала існувати Японія. Суперзброя знищила все живе на цих островах, залишивши цінності для тих, хто вірно служить мені. Раніше я дуже захоплювався ідеєю справедливого устрою світу, але мені не давали спокою вимоги різних демагогів. Тепер же на моїй планеті настав мир, споконвічний мир для тих, хто вірить у мій геній. Я справедливий, але і жорстокий до людей, котрі нічого не розуміють у створеному мною Всесвіті.
Я один володію цим світом, і мені не потрібно даремних порад, що та як робити. Щоб я не робив, я роблю, як вважаю за потрібне, і ніхто не в праві мені заважати. Та і хто може мені, що-небудь зробити, якщо моя служба охорони краща в світі, найкращі технічні рішення стоять на сторожі мого дорогоцінного здоров'я, якщо зненацька кому-небудь в голову прийде божевільна думка спробувати мене вбити. Будь-яка, найменша підозра в нелояльному ставленні до мене несе людині, якщо не миттєву смерть, то таке життя, що нічим не краще за смерть.
Завдяки останнім досягненням медицини я став майже безсмертним: моє здоров'я тепер міцне, як ніколи. Я даю цьому світу все, я годую людство з руки, я став для нього єдиним божеством, якому вони моляться в надії на мою прихильність. Я став для них богом, і я дійсно бог, тому що тільки він може правити цілим світом. 
Саме так! А чому про це я розмовляю сам з собою? Про це повинен знати кожний! З цією думкою повинен лягати і вставати кожний землянин! Слухняним і відданим, їм буде легше змиритися з залишками своїх колишніх переконань. Так, я бог, бо тільки бог може творити і руйнувати, бути володарем світу. Оскільки, вже тисячі років далі розмов про бога жодна релігія не просунулася, час вже вирішити цю проблему і вирішити негайно. Навіщо вірити в незрозумілого та неосяжного Бога. Живий бог править цим світом і йому неприємно, що можливо вірити ще в будь-що, крім його власної божественності.
Марлон Гарбо Перший підійшов до пульта гучномовного одностороннього зв'язку з кожним мешканцем Землі. В кожному домі на кращому місці стоїть приймач його божественних відвертостей і горе тому, у кого він випадково виявиться вимкненим. 
Цар царів, бог богів звично прокашлявшись, вимовив кілька фраз, але апарат мовчав. Гепнувши ногою пульт, володар Всесвіту нетерпляче натиснув кнопку виклику, але звичної відповіді не почулося. Це остаточно вивело його з себе, і всемогутній владика ввімкнув відеофон, проте сиротливо порожній екран лише миготів у відповідь. Зв'язку не було по жодному з каналів. Натиснувши на ремені кнопку тривоги, він так і залишився незворушно стояти з відкритим від нестями ротом, коли побачив у кімнаті людину. 
Не роздумуючи, він вихопив лазерний пістолет і, не цілячись, вистрілив в незнайомця. Смертоносний промінь не заподіяв чужинцю шкоди. Тим часом незнайомець повільно трансформувався в кремезного клишоногого чолов'ягу. Ще за хвилину він перетворився на молоду і симпатичну дівчину, яка в свою чергу, протягом короткого часу стала високим атлетичним здорованем. Нарешті, перетворення добігли кінця, і володар світу побачив втомленого чоловіка середнього віку, котрий, посміхаючись, оцінював викликане враження.
Минуло ще кілька тягучих хвилин, і Марлон Гарбо Перший, Великий, Божественний та Всемогутній, нарешті очунявши, пересохлим горлом прошепотів: - "Хто ти такий?" - "Я - твоє життя і твоя смерть, я - твій бог" – оксамитовим голосом відповів незнайомець. Земний володар знову гарячково натиснув на гачок, спрямованої на незнайомця зброї, але цього разу вона зовсім не спрацювала. - "Між іншим, все навкруги не працюватиме без мого дозволу" – спокійно зауважив незнайомець. 
"О, як я розумію зараз твій стан, Грегорі Натанієль Герберт Хадсон чи я невірно назвав твоє справжнє, дане тобі при народженні, ім'я, котре ти був радий би викреслити з пам'яті, і яке ти силою примусив забути людство. Не треба відповідати, бо я і так читаю всі твої думки, і тому зайве витрачати сили, щоб їх озвучити. Я прийшов за тобою. Тільки не пропонуй мені нічого, все навкруги і ти сам – це і так все моє. Будь до кінця чоловіком, ти ж нікого не питав, коли вирішував чужі долі".
Ще хвилину тому Великий і Всемогутній, а тепер, з трясучою щелепою, жалюгідна, бліда тінь людини боляче ворушила непідвладними їй губами, силкуючись вичавити з себе, бодай, єдине слово. Безсилий впоратися з навалою суперечливих почуттів та емоцій, Марлон судомно жбурнув рятувальну капсулу до рота і з хрускотом розчавив її зубами. Ноги підкосилися, і він повільно осів на м'який килим. Мимоволі розплющивши очі, Марлон побачив, як усміхнена смерть з косою в руках схилилася над ним і зрозумів, що навіть померти він не може з власної волі. Смерть, не поспішаючи, трансформувалась в постать вже звичної втомленої людини з таким незрозумілим виразом в очах. 
Раптово небувала втома змусила Марлона заплющити очі і тоді, примушена чужою волею, власна пам'ять поступово прискорюючись, кадр за кадром, як у кіно, почала прокручувати в зворотному порядку всі події його життя, але тільки немов дивлячись з сторони. Марлон намагався не бачити те, що було йому тепер неприємним, але не міг нічого з собою вдіяти. Хотілося несамовито опиратися цій дикій тортурі, але безсилля викликало лише сльози розпачу. Пам'ять відтворювала події минулого, про які він давно намагався забути. Інтуїція підказувала, що повинно щось відбутися, заради чого все це затівалося.
І тут Марлон побачив, як нічим не помітна людина повернула до нього своє обличчя і здивований Марлон одразу впізнав ці очі. Людина демонстративно дістала з кишені сорочки пакетик з презервативом, підійшла до його батька і непомітно поклала той пакетик до його кишені. 
Тепер ця людина знову, але вже на живо стояла перед ним. Слова цієї людини тихо, але виразно знаходили свій сенс в голові, ще нещодавно, Марлона Гарбо Першого та, поки що, Грегорі Натанієля Герберта Хадсона: - "Відтепер тебе насправді немає – ти не народився. Зробити це, як ти сам бачив, було відносно не складно. Складніше буде змінити світ, але і це робилося неодноразово. Не народившись, ти тепер і не вмреш, а душа твоя буде довіку знаходитися серед людей, перебуваючи в повному забутті, не в силах не те, щоб змінити що – не будь, але й хоч якось заявити про себе".
І невдовзі Марлон знову побачив цей, до болю знайомий, світ, в якому йому тепер не було місця.. Пам'ять водила його звичними і такими знайомими за колишніми спогадами місцями, де тепер його ніхто і ніколи не бачив і не знав. Його Марлона Гарбо Першого, Великого та Всемогутнього ніколи не було у цьому світі, як і не було Грегорі Натанієля Герберта Хадсона...
Втомлений і засмучений творець всього сущого відвернувся, аби не дивитися у той бік, де повільно зникало фізичне тіло людської істоти.

автор - Муляр Юрій (м.Чернівці), mulyary@gmail.com
Інші твори цього автора можна прочитати на:
http://tacitak.blogspot.com/p/blog-page.html
http://www.bookmarket.in.ua/show/?id=634 - його книжка "Адреналінові сутінки" на "BookMarket"

Немає коментарів: