ЗМІСТ:

- ГРА В МАРІОНЕТКИ (Муляр Юрій) -1000 ВІДОБРАЖЕНЬ МЕНЕ (Глазнєв Андрій Анатолійович) -ІНШЕ ЖИТТЯ (Бардонов Олександр Іванович) -БАРТЕР (Муляр Юрій) -БОГ (Муляр Юрій) -БРАТЕ ВСТАВАЙ (Муляр Юрій) -ВЕЛИКИЙ І МОГУТНІЙ (Варський Олександр Миколайович) -ВИПАДОК У ПРИДОРОЖНЬОМУ КАФЕ (Рискін Олександр) -ВОСКРЕСІННЯ (Філіппов Олексій) -ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ (Пасіка Христина) -ДИТИНА ПАНТАГРЮЄЛЯ (Мальгін Сергій Романович) -ДРЕВНЯ КРОВ - РІМЕЙК (Ткач Сергій feat. Муляр Юрій) -ДЯКУЮ СУСІДЕ (Тішанська Марина Антонівна ) -ЗОНА (Філіппов Олексій) -КІНЦЕВА ЗУПИНКА (Цуркан Валерій) -КОЛО РОЗБИТОГО КОРИТА (Д'яков Сергій Олександрович) -КОЛОНІЗАЦІЯ (Пащенко Олександр) -КРІЗЬ ДОЩ (Павлюк Олег) -КРАЩІ З КРАЩИХ (Муляр Юрій) -НА ЗАХИСТ ФЕНТЕЗІ (Репета Віталій) -НАВПІЛ (Муляр Юрій) -ОСТАННІЙ ЗЛЮКО (Лисенко Сергій Сергійович) -ПІДКОРЮВАЧ ПЛАНЕТ (Ратман Макс) -ПАСТИР (Павлюк Олег) -ПРИШЕСТЯ (Поляков Ігор) -РАГУ З КРОЛИКА (Карпов Леонід Євгенович) -РОБІНЗОН КЛЮЄВ (Варакін Олександр) -РОЗУМНЕ ЗАЛІЗО ВЕН ДІПА (Муляр Юрій) -СКРИНЯ (Пащенко Олександр) -ТАК ВЖЕ СТАЛОСЯ (Муляр Юрій) -ТАМ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ (Гелпрін Майк) -ХВОРА ЧАЙКА (Рудич Павло Килинович) -ЧАРАНА (Щерба Наталя)

ДЯКУЮ, СУСІДЕ (Тішанська Марина Антонівна)

Лохматов працював, не підводячи голови. Роман добігав кінця, залишилася лише фінальна сцена. Та й термін здавання рукопису до видавництва невблаганно наближався.
Лохматов не почув навіть, як переливчасто задзеленчав дверний дзвоник. Вочевидь, відчинила дружина, так як за хвилину до кімнати увійшов сусід Прохор і постав за спиною письменника.
"...Еула і Рум бігли довгим овальним коридором. М’яке світло струменіло з усіх боків. Нано-магнітні підошви черевиків дозволяли втікачам рухатися будь-якою поверхнею.
- Швидше! - закричала Еула і схопила Рума за руку".
Лохматов не витримав і обернувся.
- Здорово, Лохматич, - сказав Прохор. - Я так просто зайшов, не хотів заважати.
- Ось і не заважай. Часу - обмаль.
- Авжеж, авжеж, - запевнив Прохор. - Слухай, а чому у твоїх героїв такі дивні імена? Нехай буде не Еула, а Жанна чи Анжеліка.
- Це мешканці іншої планети, - коротко пояснив Лохматов.
- А, зрозуміло! Тоді краще не Еула, а Еола, це мені щось нагадує.
Лохматов не став розповідати Прохору про Еола.
- У них в іменах повинна бути буква "У", - відповів він і знову повернувся до комп'ютера.
" Коридор здавався безкінечним. Ні ілюмінатор, ні двері не порушували його однорідності.
- Ми не встигнемо, - вигукнув Рум.
Эула побігла скоріше, майже волочачи за собою свого супутника".
- Буква "У", кажеш? Рум, Рум. Тоді краще Румб.
- Це ні до чого, буде нагадувати про море.
- Можна ще Дум, Бум, Лум, Фур, Кур, Дур. Ні, Дур - це погано. Гум і Цум теж не пасують. Ось у нас завскладом - Овер'ян Полікарпович. Теж гарно звучить.
- Слухай, йди, а? - попрохав Лохматов.
- Розумію, розумію. Ніколи тобі, цейтнот, так би мовити. Поясни тільки, що це за нано-магніт. Насправді, є такий матеріал?
- Не знаю. Я його видумав.
- А як на них тримаються черевики, коли вони біжать по стелі? Вони у них на липучках чи на шнурівці? Якщо на липучках, то...
Лохматов схопився з стільця, підбіг до стіни і сторожко тріснувся об неї головою.
- Ну, ну, - промовив Прохор, кладучи руку йому на плече. - Не хвилюйся, я зараз піду. Нервовий ти якійсь. Сідай, пиши.
Лохматов знову опустився на стілець і тремтячими пальцями заклацав по клавіатурі.
" - Звідси немає виходу”, - гукнула Еула.
З-за повороту вигулькнули три озброєних до зубів орда.
- Нам не піти, - простогнала Еула.
- Мерщій! - вигукнув Рум. - Вікно у паралельний світ відчиняється тільки за безпосереднього контакту з людиною. Обмацуй поверхню руками".
- Вони що, тепер рачки біжать? А чому не падають? У них рукавиці теж нано-магнітні?
Лохматов намагався підхопитися, але важка рука Прохора утримала його на місці.
- Так, нано-магнітні. Відчепись від мене.
- Вже ухожу. - Деякий час Прохор стояв мовчки.
"Натовп ордів наближався.
- Доведеться відстрілюватися, - вигукнув Рум", - встиг надрукувати Лохматов.
- Чому натовп? Їх же було всього троє. Тобто, ордів. Ти думаєш, у мешканців інших планет теж є зуби? А з чого твої будуть відстрілюватися?
- З дезанів.
- Правда? А раніше в усіх романах були бластери. До речі, що таке дезан?
- Дезинтегратор- анігілятор, - Лохматов подивився на Прохора з такою ненавистю, що той позадкував.
- Не відволікайся, - боязко попросив сусід.

"- Ми не встигнемо обстежити всю поверхню. Нас наздоганяють, - ледь не плакала Еула.
- Не відволікайтеся, перехід може відкритися у будь-який момент, - ніжно відповів Рум, милуючись фігурою дівчини, яка стояла навколішках".
- Скажи, а де у них дезани? У кишенях, або як автомати, за плечима?
Лохматов вискочив з-за столу, вивернувся з дружніх обійм Прохора і що є сили грюкнувся головою об стіну.
Ділянка стіни, якої торкнулась голова письменника, на очах зазеленіла. Прохор і Лохматов дивилися на стіну, не сміючи відвести очі.
Ніжно-зеленим полем побігли золотисті хвилі. Одночасно кругла ділянка стіни, діаметром у півметра, ставала прозорою.
Зелень зникла, а в стіні утворилося кругле вікно. За вікном у рожевих хащах паслися триногі двоголові тварини з сплутаною бузковою шерстю. Над ідилічним пейзажем висіли у ряд три різнокольорові світила.
Одна з тварин подивилася через вікно на Прохора і протяжно замукала. Її бірюзові очі від подиву зібралися у купку над чолом...

Ще почитати твори цього автора можна за наступним посиланням:
http://zhurnal.lib.ru/t/tishanskaja_marina_antonowna/

Немає коментарів: